Це зараз весілля часто є святом для двох: пара просто йде розписується і святкує у вузькому сімейному колі. А ось у наших бабусь-дідусів весілля було цілою театральною виставою, особливо в сільській місцевості, в якій у кожного була своя роль і обов’язки.
А ви пам’ятаєте такі справжні весілля?
Коли в будинок, де повинне бути весілля з усіх куточків села протягом двох тижнів стікаються люди з “даниною” – курка, яйця, сметана. У посадці вже намічена сосна, а з її гілок будуть зроблені весільні ворота за чітко обумовлену плату – аж три літри самогону. На намет у всіх сусідів забрано капи та клейонки, звозять столи та лавки. Свиню відгодовують, тому що скоро її будуть подавати до столу.
За тиждень до весілля молодий разом зі своїми друзями ходять у найвіддаленіші куточки села та запрошують найдальших родичів.
“Просили Вас мама і тато, і я Вас прошу….”
Запрошують приблизно 250 людей. Список складають дуже ретельно, всі уважно запам’ятовують хто кого просив і хто до кого йшов. А ті, кого не запросили, будуть чути від своїх сусідів: “А вас що, не просили на весілля?”.
Тирсою з пилорами посипане подвір’я, музиканти налаштовують свої гітари, перші акорди, село гуляє.
А далі танці, пісні, жарти, усмішки, другий стіл, і бігають щасливі діти.
А ви б хотіли побувати на такому весіллі?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!