Що треба дати дитині в перші 3 роки життя, щоб її не зламати

«Діти – це гості, що шукають дорогу», – твердить пакистанське прислів’я.

Ми, батьки, не можемо вказати тобі дорогу, але готові супроводжувати тебе, щоб ти впевнено долав її. Доти, доки будеш із нами, хочемо піклуватися про тебе й скріплювати твої сили, щоб ти й далі йшов обраним шляхом із радістю в серці. Хочемо додавати тобі відваги, щоб ти не піддався труднощам, коли зіткнешся з ними.

Щоб подолати цю нелегку дорогу, діти потребують доброї підготовки, а саме:

  • чітких правил, щоб могти відрізняти добро від зла;
  • тонкого відчуття того, що з отриманого спадку вартісне й що зможуть зберегти;
  • вільного творчого мислення, щоб уміти створювати нові форми й опановувати новий життєвий простір;
  • логіки серця, щоб ліпше, ніж комп’ютер, вирішувати, що добре для людини;
  • сильної волі й витривалості, а також уміння переживати кризи й нестатки, не впадаючи в розпач;
  • позитивного підходу до життя;
  • поваги до створіння, що іноді також означає згоду добровільно обмежити власну свободу;
  • готовності відкрито виявляти почуття, зносити конфлікти з іншими особами, уміння прощати, а також солідарність з іншими людьми;
  • здатності любити, тобто вміння обдаровувати іншу людину таким почуттям, яке притаманне їм.

Найважливішими є перші три роки життя дитини, адже саме тоді формуються ті підвалини її особистості, які стануть основою для всього її майбутнього. З огляду на це в той час дитину слід особливо оберігати, дбаючи, щоб вона почувалася цілком безпечно.

Розвиток особистості відбувається відповідно до чітко визначених психосоціальних етапів, які розвиваються послідовно. Подібно, як квітка виростає не з квітки, а з насіння, так і розвиток самостійного, вільного «Я» починається не з повної самостійності й свободи, а зі стану безпорадності й залежності. Задоволення потреби тісного зв’язку з батьками й безпеки обумовлює подальше свідоме дорослішання та реалізацію народжених унаслідок цього розвитку потреб волі, а також прагнення до власних цілей і незалежності.

У наш час дуже небезпечно обтяжувати дитину надмірними вимогами, які ставлять їй тому, що трактують її як окрему, вже повністю сформовану особистість. І саме ця схильність бачити в дитині маленького дорослого призводить до того, що позбавляємо її притаманних їй рис.

Ви згодні з цими пунктами? 

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: