Я все життя важко працювала, щоб досягти того рівня життя, який у мене є.
Я старанно навчалась в школі, потім закінчила з відзнакою університет та влаштувалась на хорошу роботу. Згодом перейшла в іншу фірму, де більша зарплата.
Працювала ледь не цілодобово. Вдень в офісі, ввечері – вдома, брала додаткову роботу.
Так за 5 років я купила собі квартиру та машину. Маю можливість відпочивати за кордоном раз чи два на рік.
У мене ще є молодша сестра Інна. Вона не працювала так багато як я, а ще під час навчання вискочила заміж. Зараз у неї троє дітей. Живуть вони з чоловіком в однокімнатній квартирі.
Наші батьки мешкають у трикімнатній квартирі, яку вони вирішили віддати сестрі, бо у неї діти. Самі ж вони переїдуть у її однушку.
– Інна живе з дітьми в одній кімнаті. Ми вирішили з нею помінятись квартирами. Нам з татом буде добре, а Інна матиме більше простору. Їх же багато – повідомила мені мама.
– Я маю таке ж право на вашу квартиру, як і Інна. Чому мені нічого, а їй всю квартиру?
– В тебе ж є житло, а у неї ні.
– То я на своє житло багато працювала, а вона все отримує просто так.
– Доню, у неї ж діти.
– У мене теж будуть. Для чого вона народжувала трьох дітей, не маючи житла? На що сподівалась? Чи це такий план був, щоб вашу квартиру собі забрати?
Інна, коли дізналась, що я проти такого обміну, влаштувала мамі істерику. До мене теж зателефонувала.
– Чого тобі бракує? Хочеш ще раз на Балі? Це квартира батьків і вони самі вирішать, що з нею робити, тому не лізь – кричала Інна.
– Я від свого не відступлюсь. Ти все життя тільки й знала, що з батьків тягнути. То весілля тобі зроби, то пологи оплати, то дітей гляди, то дітям все купи, а тепер ще й квартиру захотіла. А чи не забагато, сестричко? Може, пора б совість мати?
– Я зроблю так, як мені буде краще.
Після нашої розмови Інна пожалілась мамі, що я її погрожувала та вигоню з батьківського дому.
Мама вже почала переоформлення документів, щоб їх трикімнатна квартира перейшла у власність Інни.
Мені дуже прикро, бо все наше життя батьки сестру більше любили. В дитинстві Інні завжди кращі речі та подарунки. Якщо вона зробить якийсь проступок, то це не страшно, мене за такий же самий проступок карали.
Коли у мене з’явився хлопець, мама наполягала, щоб я і далі навчалась, а чоловік і діти будуть згодом. Коли ж Інна зібралась заміж на 3 курсі, мама раділа і готувалась до весілля. Тепер і квартиру їй віддають.
Я все життя мала працювати, щоб заслужити увагу і любов батьків, Інна це мала апріорі. Зараз вони знову обирають сестру, а не мене.
Хто правий в цій ситуації, я чи сестра? Як пояснити мамі, що і я потребую її уваги?