Стала я недавно між двох вогнів, а що тепер робити з цим – не знаю.
Сина я виховувала сама, без чоловіка. І завжди навчала його одному правилу: жінка – то святе, робити їй боляче – то великий гріх.
Думала, таки дійде до нього моя наука колись… Але де там!
Перші два роки Василь із жінкою своєю нормально жив. А потім як завели вони свої скандали – хоч з дому сходь! І сварилися ж через усякі дурниці. То це не так, то те не так. І все ж треба роздути!
Довго не могла я втямити, чого ж сина мого так мордує. Та в один прекрасний день він просто взяв свої речі попід руки й пішов до іншої дівки.
Як дізналась я про те все – думала і серце стане. Я ж в нього вкладала, що то все гріх страшний. А він зробив так, як і його батечко колись!
Усе я могла йому простити, але не другу зраду.
– Значить, слухай уважно. Мені все одно, яка там у тебе любов в одному місці заграла. Але я тобі ось що скажу: на спадок можеш і не розраховувати. І хата дідова, і моя квартира перейде Оксані. А ти крутись, як собі захочеш! – заявила я сину телефоном, аби він точно пошкодував про свій вчинок.
Мені Оксана ніколи не подобалась, але я знаю, як воно: лишитись без копійки в кишені, бо твій чоловік і граму совісті немає! Все ж, я того чоловіка і виховала… То й переписала одразу на неї квартиру.
Рік уже як живуть вони порізно. Оксана – у моїй квартирі, Вася – наче десь щось орендує. Так я втомилась від цього всього, що вирішила на відпочинок за кордон гайнути. Як не крути, а для здоров’я воно корисно.
Оксану я попередила, що їду на три тижні, попросила про квіти мої не забувати. Але так мені в тому готелі не сподобалось, що вернулась я трохи раніше.
Заходжу, значить, у квартиру, а там такі звуки… І згадувати соромно! Подумала вже навіть, що то Вася мій до Оксани миритись приїхав!
– О, здоров була, бабо! – крикнув мені якийсь чоловік, поки я думала про щасливе майбутнє дітей. – А ви чого тут?
Я аж зблідла! На ньому з одягу – одне простирадло! Так я заверещала, що й Оксана до нього вибігла.
– А ви чого приїхали так рано? Ще ж тиждень на курорті мали сидіти, – почала кричати на мене невістка.
– Ти мені зуби не замовляй! Що це за екземпляр і що він у мене вдома робить, га?!
– Це Толя, хлопець мій. Чого ви так на мене дивитесь? Сину вашому можна, а мені – ні? Не піде так. Та й квартира вже моя, ви ж так казали?
Тут я і зрозуміла, що натворила. Вася мій, моя кровиночка, без п’яти хвилин батько, дружину законну має, живе собі щасливо. А хто мені така ця Оксана? Дівка з двору, яка в мій дім усіх підряд таскає!
Господи, що ж тепер робити? Чи перед сином на коліна падати? Чи квартиру забирати назад?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Допоможіть хоч якоюсь порадою!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!