Декілька місяців тому я стала мамою, народила здорову та красиву донечку.
Ми з чоловіком дуже довго вибирали ім’я для малюка:
– Іра? Ні, якось просто звучить. Може Марта?
– Треба, аби звучало з прізвищем. Не пасує.
– Може якесь ну таке традиційне, українське? Типу Меланія чи Стефанія?
– Ага, Тодоска і Параска ще скажи. Треба щось таке вибрати, бо ім’я – то на роки.
– А якщо Анджела чи Каріна?
– Фу, такі вульгарні клички.
– А якщо Даринка? Ти ж ту книгу любиш, “Солодка Даруся”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Мені таке ім’я сподобалося. Дуже красиве та милозвучне. Тим паче, воно утворюється від слова “дар” і перекладається як “дарована” або “подарована”. А ми на донечку дуже довго чекали, майже рік старалися.
А ще в інтернеті писали, що дівчинка з таким іменем має хороші творчі задатки, легко їй даються гуманітарні науки.
І от після пологів у мене ніяк не було часу зареєструвати донечку на всі документи. Не могла навіть спокійно піднятися з ліжка, бо шви погано гоїлися. Добре, що моя мама та свекруха по черзі приходили додому, допомагали мені з донею, готували їсти, прибирали.
Тому я попросила чоловіка зареєструвати донечку. Тричі повторила, в який кабінет треба заходити і які папери давати.
Повернувся Микола тільки ввечері:
– Ох, там така черга була. Людей море! Ось, тримай, все зробив, як ти казала.
Я дістаю папку з документами. І як побачила те ім’я, яке чоловік вписав – то ледь не посивіла. Адже замість Даринки у рядку з іменем красувалося жирним шрифтом слово Одарка.
– Ти що накоїв? Яка в біса Одарка?!
– Так воно не одне й те саме? Мені в кабінеті сказали…
– Я тобі тричі повторювала ім’я. Одарка – то кличка для старої бабки. Ти дитині життя зіпсував.
Дуже розлютилася, наступного дня сама пішла з документами, аби ім’я змінити для доньки. Однак, ніхто не хотів йти на поступки, навіть хабар пропонувала:
– Шановна, ми вже всі дані внесли до бази. Тут ніщо вже не допоможе.
– Ну ми випадково не те ім’я вказали.
– Вже нічого не поміняєш. Так, не затримуйте мені чергу!
І вже 3 місяці я намагаюся змиритися з новим іменем для донечки. Але дивлюся на неї – ну Одарка геть не личить. Поки деяким родичам та друзям не говоримо про цю плутанину. І називаємо дівчинку Даринкою.
Однак, не знаю, як жити далі. Ну піде донечка у садочок, а там потрібні документи. Та її інші дітки засміють з таким іменем.
І все через неуважність чоловіка. Чим він взагалі думав, коли заносив документи? Я досі на нього серджуся. А він каже, що я просто не знаю, до чого причепитися, бо через таку дурницю переживаю!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!