У моїх батьків є бізнес у Львові. Тому жили ми нормально, у достатку.
І я спершу боялася, що вони не приймуть Олега у зяті. Бо він звичайний хлопець з села, приїхав до Львова на навчання, шукав підробітки.
Однак, батьки щиро зраділи, коли почули про весілля:
– Доню, яка різниця, звідки та скільки грошей людина має? Головне, що ти щаслива поруч з таким чоловіком. Ми спокійні за тебе.
Вони нам допомогли оплатити весілля, навіть дали гроші на родичів Олега. Потім подарували квартиру (до того житло просто здавали в оренду як додатковий дохід)
Олег спершу не хотів йти на все готове:
– Ну що я за мужик? Сам не можу заробити? Таке відчуття, що батьки хочуть цими подарунками мене тільки принизити!
– Нічого подібного! Вони просто вирішили так допомогти. Інакше б ми самі роками збирали гроші та виплачували кредит.
Тато навіть пропонував йти Олегові на фірму до нього працювати, але чоловік відмовився.Я і сама не хотіла сидіти в них на шиї, влаштувалася самотужки на роботу.
Зараз ми виховуємо двох синів, Артура та Андрійка. Мої батьки щоразу купують онукам пістолетики, одяг, солодощі. А от свекри також стараються якось піддобритися – можуть з села передати свіжі продукти, молоко, сир, сметану, картоплю, закрутки.
І раніше все було добре. Але останні рази, коли ми приїздили в село у гості, то свекруху наче переклинило:
– Ой, то бабуся Аня вам такі велосипеди купила? Ну та, куркулі живуть та сміються, а ми прості люди стараємося якось виживати.
Це мене образило. Бо мої батьки свого часу бізнес просто з нуля починали, жили колись у гуртожитку зі мною. Ми навіть воду кип’ятили, аби в тазику помитися. А тут таке звинувачення від свекрухи, наче мої батьки куркулі!
– Та не звертай уваги. Моя мама дуже специфічна людина. Але вона не хотіла тебе образити.
Але потім вже й Олег змінився. Почав забороняти дітей до мами пускати:
– Нащо? Вона їх знову в якийсь дорогий ресторан поведе, роз балує! Теж мені, суші їсти!
– Так це нормально, бабуся хоче просто весело час з онуками провести.
– Хай приходить до нас і на майданчику погуляє.
Всі солодощі та іграшки, які моя мама приносить для дітей, Олег ховає геть. Звісно, у малих істерика, починаються сльози, крики, скандали.
– Бачиш, що твоя мама натворила?! Треба о барахло дітям?!
Я не знаю, що робити далі. Як до свекрів дітей возити – то Олег не забороняє, навпаки, сам пропонує.
Але до моїх батьків не хоче пускати! І я не знаю, з чим це пов’язано…