Мій чоловік дуже ділова людина. І раз на місяць мінімум має відрядження. Їздить не тільки по області, але й у Чернівці, Київ, Луцьк, Одесу. Словом, катається по всій Україні.
Однак, до валізи він не складав якісь ділові костюми, сорочки. А плавки для басейну, сонцезахисні окуляри. Наче на пляж збирався. Адже у них є традиція на фірмі. Якщо вони уклали вдалий контракт з новими клієнтами, то компанія виставляє “поляну”. Чоловіки собі ходять в сауну, басейни чи на пляж. І вечеря у них тільки у вишуканому ресторані з найдорожчими закусками.
І от він не працював, а просто відпочивав. Я старалася також не пасти задніх. Хоча за освітою перекладач, але працюю в салоні краси, роблю манікюр та нарощення вій. Можна сказати, що я поступила чисто заради того, аби батьки не виносили мізки. Мовляв, “без бумажки ти букашка”.
Крім роботи, я ще стараюся займатися хатніми справами. Мій Денис не любить звичайні страви, типу пюре чи котлети. Йому треба щось вишукане. Наприклад, крем-суп чи італійські пасти, стеки на грилі. Звісно, всі ці дива техніки у мене є і допомагають готувати вечерю чи обід. Навіть сама навчилася пекти круасани та смачні булочки йому на бургери. І страви мали бути свіжі. Навіть вчорашній рис він не любив їсти.
Я знала, що у п’ятницю Денис повернеться з чергової конференції. Тому за день готувалася. Побігла на базар, купила свіжі помідори та огірки на салат. Взяла домашнє молочко, сметану, сир, фрукти та ягоди. Ледь дотягла ті важкезні пакети до квартири. Потім ще й прибирала, закинула речі у прання, постелила нову постіль у спальню, помила всі вікна та дзеркала у квартирі. Вже була на межі, аби не чистити шви між плиткою зубною щіткою.
Довго думала, що таке приготувати Денисові на вечерю. І знайшла простий рецепт супу з фрикадельками. Якраз був свіжий фарш, морква з городу, цибулька. Старанно ліпила ті фрикадельки, крутила їх у долонях. Обережно нарізала моркву, наче під лінійку. Ще й дістала гарний набір тарілок, які нам колись подарували на новосілля. Застелила нову скатертину, щоб якось по-святковому зустріти чоловіка.
От Денис підіймається до квартири, находить додому. Цілує мене у щоку та кидає влізу в руки:
– На, там треба все випрати. Я вино пролив на білу сорочку.
– А ти її замочив хоча б ? Аби пляма не в’їлася у тканину.
– Нє. Ну ти ж і так будеш її стірати.
Він приїхав без подарунків для мене. Ну міг хоча б якийсь магнітик чи сувенір зі Львова привести. На крайній випадок – каву! От я з гордо піднятою головою помарширувала у ванну кімнату. Денис навіть не заморочувався, все згріб в одну купу та кинув у валізу. Труси лежали в перемішку з джинами та якимись документами.
Я вже відсортувала одяг, хотіла зачиняти пральну машинку. Аж раптом чую гавкіт. Здалося, що до квартири забігла собака. І звуки лунали з кухні.
Забігаю всередину. А за столом сидить Денис, тримає телефон.
– Що це таке? Ти чув гавкіт пса?
– Так.
– Ти привів собаку додому?
– Ні. Ти нічого не забула?
– Ти про що?
– Шановна, а де моя ложка та хліб? Я то маю облизувати, як пес? Тільки через гавкіт до тебе можна докликатися!
Денис так дивився на мене, наче на пакет зі сміттям. Знаєте от я ніколи та нікому не дозволяла себе принижувати. Ні в садку, ні в школі. Тато навчив мене давати відсіч хуліганам.
От тоді я вирішила, що час провчити Дениса. Підходжу до столу та перевертаю тарілку з гарячим супом йому на білі штани.
– Господи, ти що, навіжена?
– По-перше, розмовляй зі мною українською. По-друге, руки маєш? Сам взяв собі ложку. І по-третє, навчися цінувати мою поміч. Інакше наступного разу ця тарілка полетить тобі в голову. Зрозумів? А якщо тобі щось не подобається – то збирай речі та шуруй до мами. Вона тебе точно перевиховає.
Денис боявся своєї мами, як вогню. Вона ж вчителька у школі, мала дуже суворий характер.
І відтоді минув вже тиждень точно. Денис не тільки почав казати “дякую”, “спасибі”, але й допомагає по господарстві. Посуд помиє, сміття викине, розвішає одяг після прання. Певно, добряче я його зуміла залякати. Став шовковий та слухняний, як те цуценя.
Тому, любі жіночки, не забувайте, що ви в першу чергу королеви та богині. А якщо хтось намагається перетворити вас на Попелюшку – то знаєте мій дієвий метод. Користуйтеся на здоров’я!
А Вам сподобався такий метод помсти?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!