Я не думала, що причиною для нашого розлучення з чоловіком стануть звичайні канапки. Може, для когось це звучатиме дуже абсурдно, смішно. Однак, я не знаю, кому виговоритися і з ким порадитися. Тому вирішила написати сюди.
Отож, з Мироном я разом вже 7 років, 5 з яких у шлюбі. В нас є донечка Златка, їй 2. Я до того, як народити доцю, працювала у дуже гарній компанії головним менеджером. У мене була на той час дуже висока зарплатня. Ну що б ви розуміли, я не відкладала на новий телефон чи якісь дорогі черевички або ж зимову шубу. Захотіла – пішла і купила.
Їздила на різні конференції, відрядження. І не тільки по Україні, але й закордон. Загалом, я любила свою роботу, адже там зустріла багато хороших друзів, мала теплі стосунки з керівництвом.
Однак, коли дізналася про вагітність – то одразу написала заяву на звільнення. Адже тоді дитинка була на першому місці і я була готова пожертвувати своєю кар’єрою.
Звісно, мені було важко. Адже я щодня бачила одну і ту саму картину: дитячі підгузки, суміші, прогулянка в парку, прибирання. У мене не було часу навіть піти в душ чи просто виспатися хоча б годинку. Думала віддати Златку в садочок при першій нагоді та знову шукати нову роботу. Але чоловік, свекри та навіть мої батьки категорично проти.
Не можу сказати, що Мирон мені дуже допомагає вдома. Адже коли я прошу його винести сміття, погуляти з донечкою чи навіть помити продукти, то постійно чую фразу “а ти що цілий день робила”. Звісно, він думає, що декрет – то суцільне задоволення та відпочинок.
– Я з 9 ранку по 7 вечора працюю, аби гроші заробити. Може, я також хочу після роботи просто відпочити?
Ну і от я сама крутилася вдома, як той вуж на сковорідці.
Але 2 тижні тому Мирон зробив мені та Златочці подарунок – купив путівку на море в Болгарію. “Гарячий” тур, гарний готель, ціна дуже приємна. Ще й до того, їхала моя кума з похресником, нам компанією буде веселіше.
Я дуже добре відпочила на морі, засмагала, Златка бачилася камінцями на пляжі. Ще при готелі були няньки, ми інколи з кумою залишали малюків у дитячій кімнаті та йшли на екскурсії, у якісь кафе. Знаєте, от мені дійсно був потрібен той відпочинок, аби набратися сил, просто забути про всі хатні справи та турботи.
Але дорога назад далася нам дуже важко. Шалена спека, автобус без кондиціонерів, дітки плакали, погано спали. Ще й на кордоні тримали декілька годин, бо перевіряли вантаж у кожного пасажира.
Приїхали ми до Львова тільки під вечір, десь о 9 годині. І нас зустріч кум, а не мій Мирон. Добре, що на таксі не довелося їхати чи в маршрутці.
Приходжу додому – а на дивані лежить Мирон, як той король. Ще ногу так закинув на подушку та пультом пузо чухає.
– О, ти вже приїхала. Ну як там відпочила?
Але мене найбільше шокував безлад, який влаштував Мирон. Брудний посуд і чашки в раковині, одяг, який я повісила на балкон ще перед від’їздом в Болгарію. Квіти на підвіконні зів’янули, у смітнику вже мухи завелися
– Мироне, ти ж знав, що я приїду з дороги втомлена. Не міг мені приготувати якісь канапки і чай?
– Ой, Лідо, ти вже така королева після тої відпустки стала. Що, відвіз один раз на море і все, корона з’явилася?
– Ти мене навіть не зустрів на вокзалі. А тут такий безлад влаштував.
– Ну і що? Ти ж все одно поприбираєш!
Я тоді так хотіла заплакати, чесно. От всі гарні спогади з відпустки перекреслили такі слова Мирна. Він мене взагалі за жінку не вважає, я для нього якась хатня робітниця.
Мало того, свекруха та мама захищають Мирона. Навіть почали дорікати, що в крані війна, а я чоловіка залишила та поїхала відпочивати. Ніхто мене не підтримав, всі одразу стали на сторону чоловіка.
Але мені дуже образилося за таку поведінку Мирона. От я не розумію – це декрет нас так змінив? Чи Мирон просто відчув, що є головним у родині і так почав командувати?
Як мені взагалі змінити поведінку чоловіка? Ну раніше він був таким чуйним, уважним, турботливим А зараз йому все “принеси-подай-віднеси”.
Що Ви можете порадити нашій юній читачці? Як провчити нахабного чоловіка?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!