Влітку мій чоловік пішов на зустріч випускників. Всі однокласники зібралися у кафе, замовили окрему залу, запросили вчителів. Микола казав, аби я також йшла з ним на свято. Однак, мені не вийшло, дуже погано себе почувала. Тому Коля пішов сам.
І знаєте…Краще б я його нікуди не пустила. Зачинила вдома під трьома замками, як ту собаку і все.
Отож, у кафе була ще Марта. Коля розповідав, що батьки колись дружили сім’ями, вони навіть сиділи разом за партою. І що Марта постійно давала йому списувати на контрольних та самостійних. Всі його хороші оцінки – це заслуга Марти. Але вона після 11 класу вступила аж до Польщі. А згодом і її батьки переїхали до Варшави на роботу. Так Марта зникла на 10 років.
І після святкування Коля постійно запрошував Марту в гості. Тим паче, вона мала чоловіка та дитину, дуже приємна у спілкуванні. Так ми почали товаришувати родинами. То кудись в кафе підемо разом, на дачу чи на озеро поїдемо. Ми навіть цього літа суто дорослою компанією поїхали в Буковель на вихідні.
Але от потім поведінка Колі дуже змінилася. Він постійно почав мене порівнювати мене з Мартою:
“Вона одягала красивіші сукні”, “їй личить червона помада, а тобі ні”, “попроси в Марти рецепт тирамісу, який вона вчора принесла”. В мене аж почало око сіпатися від тих докорів. Але не хотіла сваритися, навіщо от псувати день родинними чварами?
У серпні чоловіка Марти забрали в ЗСУ. І от Марта почала часто телефонувати Колі та просити про допомогу. То в неї пральна машинка зламалася та все потекло, то кран не працює чи диван треба пересунути. Я розуміла, що жінці важко без сильного, чоловічого плеча, тому навіть не думала ревнувати Колю. Ну нехай поїде, допоможе Марті вдома. Чого їй важкий диван туди-сюди тягати?
Але якраз таке “поміч” подрузі зруйнувала наш шлюб. Тиждень тому Коля приїхав після роботи додому і почав збирати валізи.
– Що таке? У тебе відрядження?
– Ні.
– А куди ти збираєшся?
– До Марти.
– Як це?
– Ось так. Іро, я тебе не кохаю. Все, завтра напишу заяву на розлучення.
– Як так?
– Я Марту ще з 1 класу любив. І зараз вона сама зізналася у почуттях. Вдруге я цю людину не хочу втратити. А її Роман.. Та хай подихає на тій війні, страшний патріот.
Я почала плакати, кидатися Колі в обійми. Але він сильно відштовхнув мене, я аж вдарилася головою об двері.
Виявляється, свекри знали про їх роман. І всі брехали мені в очі.
– Ну знаєш, Марта мені завжди подобалася. Розумна, красива, з інтелігентної родини. Він за нею довго хвостиком бігав. Ну значіть така твоя доля, – дорікала у слухавку свекруха, Ольга Дмитрівна.
Мало того, Коля готовий виховувати її дитину від іншого чоловіка. От пишу це все і не вірю. Ну дурний сон, інакше не скажу.
Що Ви можете порадити нашій читачці в такій ситуації?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!