Багато є розповідей про свекрух, але я теж хочу поділитися з вами своєю образою. Матір мого чоловіка накоїла чимало за всі ці роки. То говорила, що діти у мене від іншого, то вони мають вигляд хворих, то вже онуки здаються нечупарами. А я взагалі – марнотратна безтолкова жінка, яка не заслуговує на її сина. Неодноразово чула від неї такі репліки: «Навіщо ми тебе взяли?».
Мене так виховали, що потрібно поважати старших, то ж я рідко перечила, завжди звітувала, що роблю, куди іду. В той момент думала, що найголовнішим є кохання між мною і чоловіком, а суперечки зі свекрухою не стануть на заваді. Однак час йде і моєму терпінню прийшов кінець. Разом в шлюбі з чоловіком я вже 9 років, і мовчати точно не збираюся. Йому також важко, оскільки повинен постійно спостерігати за конфліктами двох дорогих людей – коханої дружини і мами. Варто ще додати, що я не люблю скандалити, намагаюся забезпечити вдома комфорт, однак після відвідин до нас його матері, ми постійно сваримося.
От, до прикладу. До цього дня, на вихідних я перефарбувалася, модною зараз технікою ейр-тач. Мені і чоловікові дуже сподобалося. Дуже ефектно, але не помітно, м’яке фарбування. Тут настає день “Х”. Я приходжу додому з роботи, чоловік вже вдома, дітей забрав із садочка. Він сидить, попиває пиво. І тут повідомляє мені, що мама продала квартиру. Свекруха вже пів року продає свою квартиру. Ну, продає, продає, мені від цього ні жарко, ні холодно. Вона хотіла взяти квартиру кращого планування. Але чоловік мені каже: «мама візьме однокімнатну квартиру, а решту ми з нею з’єднаємо, і купимо ще одну однокімнатну квартиру». Я до речі, теж збираю, але сума у мене менша набагато, але все ж не маленька.
Я кажу: «знову ти хочеш з мамою складатися? Давай я заощаджу, разом купимо. Років зо два ще і назбираємо, а то мені доведеться знову додавати на цю квартиру. Мені потрібно перевести батьків до нашого міста». У батьків сума вже пристойна, на простеньку стару двохкімнатну квартиру є, але є бажання купити в панельному будинку 90-х років, вони міцніші, і планування краще.
Чому я так сказала чоловікові – це історія довга, але трикімнатна квартира, в якій ми живемо – загальна, вона належить чоловікові за документами, свекруха вирішила себе так убезпечити. Раніше ми продали квартири, і потім купили цю, і свекруха записала на себе (я була з двома дітьми). Загалом, вони потім склалися, і знову взяли квартиру, про мене там і не згадують. Хоч і в шлюбі, але там сума свекрухи теж не маленька, я на неї не претендую. Але факт в тому що, чоловік зняв гроші, я додала трохи, і купили квартиру, типу нам. Але я свекрусі не довіряю.
Тепер знову чоловік каже, що з мамою буде складатися. Мене це розлютило, скільки можна наші гроші додавати їй, квартира умовно наша, але чесно кажучи, це її тил, якщо там її гроші. Ще свекруха винна грошей моїм батькам, близько 30 тисяч гривень. Сама говорила що поверне, як тільки мої зберуться купувати квартиру в нашому місті. Тепер відкидає все, каже, що такого не говорила. Я нагадала їй про це максимум 2 рази і все, без скандалів. Ну не хоче віддавати, і добре, на її совісті.
Тут мій чоловік розлютився, почав говорити: «Це моя мама, мої гроші, що хочу те й роблю. Ти заздриш. І ми не повинні твоїм батькам допомагати. Це батьки повинні допомагати дітям». І тут почав мені погрожувати: «краще сховай своє волосся, а то ти себе не впізнаєш завтра, ти будеш в шоці від свого вигляду вранці. Можеш навіть спати не лягати». І серйозно так почав говорити, зі злістю. І давай дзвонити своїй мамі: «ти повинна гроші віддати». Вона відповідає: «синку, я нічого не винна». Мене починає дратувати ця ситуація, що він піднімає тему, про яку ми вже пів року точно не говорили. Вириваю трубку і кажу: «нічого ми не вимагаємо, він на зло говорить і ще мені погрожує».
Він ходить, злиться і каже, щоб я сказала свекрусі все, що я про неї думаю. Я зізналася їй, що я дуже ображалася, коли вона подзвонила моїм батькам і сказала, щоб у нас не просили грошей на квартиру. Хоча ми збиралися дати зовсім невелику суму, і то вони б повернули. Вона тоді: «яка ти жахлива, навіщо ми тебе взяли». І зателефонувала моїм батькам і сказала: «забирайте свою дочку».
Коротше заварилася каша. Мої батьки подзвонили чоловікові, типу «не чіпай її», у мами піднявся тиск. Чоловік сказав мені: «йди». Я знаю, що він говорив так, тому що випив, та й куди я піду без дітей. Свекруха телефоном почала мені мою маму ображати, каже, що їй низько з нею розмовляти. Як вона може просити грошей у дітей? Кожні 4-5 місяців, щось відбувається схоже. Якби не вона, у мене життя було б спокійне. Стільки негативу від неї виходить.
Коротше, я зачепила її минуле, і на її слова, мовляв, навіщо він тебе взяв, відповіла: «напевно, тому що ми любили один одного, а ви не знали що таке справжня любов і щастя, треба було за своєю сім’єю дивитися». По суті, мені на її минуле байдуже, я виходила за її сина. Вона розлютилася, подзвонила моїм батькам, потім коли у чоловіка погрози перейшли в більш серйозну стадію, я подзвонила до неї і сказала: «ваш син мені погрожує, приходьте і вибачте мені за мої слова». Вона зізналася, що її колишній чоловік бив її, і зі зловтіхою розповіла, як вигнала зі своєю мамою свого чоловіка з дому. Мені стало ніяково.
Свекруха прийшла до нас і потихеньку все владналося. Я його потім заспокоїла. Але подивилася іншими очима. Проблеми були у його мами зі сприйняттям мене, у нього це накопичувалося, а потім він відігравався в таких ситуаціях. Ще він мене змусив зателефонувати їй і сказати, що це я його налаштовувала проти. Загалом, знайшли крайнього. На наступний день свекруха зателефонувала мені і каже: «Я бачу що він став нервовий. Якщо хочеш, йди з дітьми. Ми тебе не тримаємо». Я кажу: «ні, все нормально, ми збережемо нашу сім’ю». І вона подзвонила йому потім і переказала свою промову, а чоловік розлютився і почав кричати на неї: «Ти не пройшла іспит. Ти повинна навпаки бути з нею, а ти їй такі слова говориш. Хто ти така, щоб такі слова говорити?». І посварилися знову. Він подзвонив її сестрам, і каже: «напоумити свою сестру. Вона каже, щоб ми розлучилися». Загалом, в результаті вони помирилися, вона пообіцяла більше не лізти.
А я все ще ні разу не посміхнулася за ці 2 тижні, стала нервова. Коли чоловік трохи підвищить голос, іноді навіть не зі зла, мені стає страшно, глянула на нього з іншої сторони. Я зі свекрухою намагалася мати нейтральні стосунки, а він хоче, щоб ми дружили. Все це призводить лише до сварок. Зараз вона взагалі перестала для мене існувати. Не можу забути всі образи, які вона говорила моїм батькам. Я не хочу налагоджувати відносини, а тим більше складатися грошима. І, до речі, у чоловіка мого, свого сина, вона попросила грошей, щоб він їй додав в тому разі, якщо вона захоче купити двокімнатну. Але коли дізналася, що я хочу допомогти своїм батькам, одразу відскочила і каже, що не буде в нас брати. Лукава жінка. Чоловік каже: «Спілкуйся, як ні в чому не бувало. Забудь». Ми все одно будемо бачитися. І мої діти до неї будуть ходити. І чоловік єдиний син у неї. Але я її не сприймаю вже.
Допоможіть, мені розібратися в собі. Що скажете на всю цю ситуацію?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!