Після весілля ми з чоловіком переїхали на однокімнатну квартиру. Коли ще була одна дитина в родині, то нам місця вистачало з головою. Ніхто на голову не ліз, у доньки було своє ліжечко та шафка для іграшок. Це житло мені перейшло від бабусі у спадок, я зробила невеличкий ремонт, перепланування, викинула старі та зламані меблі.
Однак, місяць тому я вдруге стала мамою. І вже скажу, що жити вчотирьох на тій квартирі стало дуже тісно. Тому почали шукати нову, просторішу квартиру на 3 кімнати. Звісно, деякі заощадження у нас є, але от думаю, що буде краще брати житло в іпотеку. А мою потім продати після переїзду, аби вчасно борги виплатити.
Олег мене підтримав. Адже він давно хоче просто після роботи подивитися футбол у тиші, а не слухати дитячі плачі.
Ми декілька днів вибирали нормальний район. Львів місто велике, але дуже гамівне. А я хотіла чогось такого спокійного, аби поруч була одразу школа та дитячий садочок для діточок. Нащо ото мені з пересадками їздити по маршрутках?
Зупинилися з вибором квартири на Під Голоском. Недалеко є великий торговий центр, школа та декілька садків – як приватних, так і державних. А якщо вниз спуститися, то можна вийти до парку. Для нас це був ідеальний варіант.
Пішли з чоловіком оформляти документи. Однак, Олег влаштував у банку при всіх справжню істерику. А все через те, що будинок я оформляю виключно на себе.
– Як це так? То я повинен іпотеку сплачувати, поки ти в декреті собі розслабляєшся? Ні, так не піде! Ніякі документи я не підпишу!
Мені було страшенно соромно за поведінку чоловіка перед працівниками банку. Але вдома на мене чекало продовження скандалу:
– Ти хочеш так з мене гроші витягнути? Не маєш жодного права! Я тебе постійно забезпечував.
Знаєте, Олег давав мені на тиждень тисячу гривень. І я мала купити поїсти додому, для дітей іграшки та підгузки і ще собі щось з косметики або ж одягу. На тисячу гривень!
Зате з колегами ледь не щодня ходив у бар після роботи, замовляв якесь пиво чи закуски. На вихідних їздив собі на риболовлю, купляв ті спінінги, рибальські снасті та інші штуки. А воно ж не дешеве задоволення. Ось такі у чоловіка були пріоритети – перше хобі, а потім родина.
Добре, що мама з села передавала нам домашні закрутки, свіже молоко, сир, сметану. І якщо я просила в Олега дати мені окремо гроші на манікюр чи перукарню, то чоловік завжди казав “ти маєш якісь свої виплати”. Ага, на ті декретні я так розгуляюся, як мільйонерка!
Олег не старається знайти кращу роботу з більшою зарплатнею. Його влаштовує 15 тисяч на місяць. А мене не дуже.
Тим паче, ми ж будемо продавати цю квартиру. Олег тут не прописаний, у ремонт не вкладався. Ще й не міг ні кран полагодити, ні шафу пересунути. Господар недороблений, чесне слово.
От я вирішила, що краще саме мене прописати в паперах, як власницю нової квартири. Ну а Олегові такий варіант не підходить:
– Або ти прописуєш, або я подаю заяву на розлучення.
Навіть почав до своєї мами дзвонити, аби свекруха і мене вмовила. Пані Галина щодня мені телефонує та скандалить. Хоча ж сама не має ніякого відношення до житла.
Що мені далі робити? Можливо, Олег має рацію? Варто його прописати?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!