Чоловік погрожує розлученням, якщо я не народжу йому дитину. Але я не готова стати мамою, у мене нема цих інстинктів!

Вже 10 років я живу з Антоном у щасливому шлюбі. Почали зустрічатися ще на 1 курсі університету, жили разом на орендованій однокімнатній квартирі. Однак, що у мене, що в Антона були великі амбіції на майбутнє.

Ми старанно вчилися та готувалися до екзаменів. Закінчили університет на червоні дипломи з відзнаками. Потім шукали роботу. Звісно, нам не дуже щастило. Я працювала у салоні краси, робила макіяжі. Антон влаштувався вантажником та водієм на одну фірму.

Тільки ми не опускали руки. Помалу назбирали гроші на машину, потім на власну квартиру. Зробили там гарний ремонт, накупили багато модної кухонної техніки. Через декілька років Антон відкрив свою мережу продуктових магазинів, а я стала власницею гарного салону краси та ще вчу дівчат урокам візажу. 

До війни ми подорожували світом та жити безтурботно. Двічі за літо літали у Єгипет чи Туреччину або ж Болгарію. У нас є хатні робітниця, яка допомагає мені слідкувати за порядком вдома або ж готувати їсти. Бувають дні, коли я приходжу додому пізно та не маю сил навіть душ прийняти.

Однак, у цій бочці меду є своя ложка дьогтю – дитина. Точніше, її відсутність. Спершу ми навіть не задумувалися про народження малюка. То ремонт, то бізнес, то відпочинок. А декілька місяців тому Антон прийшов до мене з дивним проханням:

– Давай маленького народимо? От всі наші друзі вже по другому колі йдуть, а ми..

– Ні! Я проти.

– Чому ні? У нас має бути повноцінна родина – ти, я і дітки.

– Хочеш дитину бавити – то йди працюй нянькою.

Пошепки

Я не хочу народжувати. І не тому, що боюся зіпсувати фігуру чи ще щось.

Просто я народилася у багатодітній родині. І бачила, як батькам важко нас підіймати на ноги, як вони трудяться. Тато взагалі приїздив додому раз на рік, бо був на заробітках. А мама перетворилася з молодої жінки на якусь бабусю. 

Я не мала гарних іграшок чи одягу. Ми одягалися на секонд-хенді, з двома старшими сестрами спала на маленькому ліжечку, доношувала їх сукні чи взуття. Однокласники насміхалися, дражнили, казали, що я схожа на безхатька.

Тим паче, знаю багато історій, де жінка народжувала дитину, а чоловік собі знаходив розваги на стороні. І це все закінчувалося розлученням. Ще пощастило, якщо чоловік аліменти потім платив. 

І тому я страшенно боюся цього досвіду у своєму житті. Раптом от через народження дитини наша родина може розпастися? І я повторю таку важку долю мами чи подруг-розлученок? 

Антон цього не розуміє. Він вже стільки разів зі мною сварився через дитину. І зараз поставив ультиматум – якщо до кінця року я не завагітнію, то ми розлучимося. Бо він не вважає мене повноцінним членом родини, треба конче дитинку народити. 

На Вашу думку, народження дитини – це добре чи погано для родини? Що можете порадити нашій читачці? 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!