Чоловік покинув жінку після 10 років шлюбу, але та не розгубилася і провчила нахабного зрадника

У шлюбі я була один раз. З чоловіком прожила 10 років. Маємо спільного синочка. Він у нас у четвертий клас ходить. Досі думала ,що моя сім’я, як і всі. Нічого особливого не помічала. уже звикла до чоловіка, до певних обов’язків і таке інше. Коханий працював, син у школі був старанним, я доглядала за домом та побутом.  Жили ми “попри люди”, як-то кажуть. Мали все необхідне, хоча й статками похизуватися не могли. 

У Сашка була своя справа. Вона й приносила стабільний дохід у дім. До декрету працювала і я. Була вчителькою. А потім взялася доглядати за малюком і на роботу більше не виходила.  Зарплати зараз малі, а часу та сил на роботу витрачати доводиться багато. Зрештою, усім така життєва позиція влаштовувала. Я навіть думала, що Саші це подобається: приходиш з роботи, а в домі чисто, вечер готова – чого ще хотіти? 

Але одного дня все просто змінилося. Хоча нічого не передбачало біди. Чоловік просто повернувся з роботи і почав збирати речі. Я була здивована. Спершу навіть не збагнула, що відбувається. Думала, у відрядження їде, напевне.  Вирішила уточнити. Почала розпитувати.Саша просто різко відповів мені, що йде до іншої жінки. І крапка. Вона, мовляв, красивіша, молодша і самодостатня, не те що я. Бо, на його думку, я тільки те й робила, що цілими днями на кухні просиджувала. Зрештою, для його ж блага. Ось так затримки на роботі виявилися просто зрадою.І тривало це не один місяць.

Плакати та горювати я не стала. А чим це поможе? Я помогла йому зібрати валізи. Зачинила двері. І відпустила в минуле. Сама ж знайшла собі роботу, взялася за себе, почала дбати більше про сина. Так я пів року відволікала себе від різних важких думок. І ц дало свої результати:  ця ситуація мене зовсім не тривожила, а ще я перемогла на міському конкурсі серед вчителів, тепер претендую на місце заступника директора.

Пошепки

Усе сталося на краще.

З грошима проблем у мене теж не було. Направду, без чоловіка мені стало значно легше. Я просто насолоджувалася собою та своїм життям, дбала про себе, приділяла час дитині та кар’єрі. Я можу вас запевнити, що бути самотньою мамою – це не страшно. У дечому навіть дуже добре. Мені особисто такий поворот подій додав наснаги та впевненості в собі. 

Тож, дорогі жіночки, любіть і поважайте себе – живемо лише раз!

Що думаєте про цю жінку?

Погоджуєтеся з її позицією?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector