Моїй доньці Аліні 10. Вона дуже ощадлива та розумна дитина. Наприклад, її друзі звикли витрачати кишенькові гроші на різні дурнички – чипси, солодощі, іграшки. А моя Аліна все складає собі в коробу, записує на листочку “бухгалтерію”. Вже літо надворі, а вона досі не витратила ні гривні з коляди.
Тим паче, донька знає як важко даються гроші. Що ми з татом працюємо, аби отримати зарплату. Показали, як розпоряджатися родинним бюджетом. У свої 10 Аліна прекрасно знає, що таке комунальні послуги, як їх оплачувати, про податки в курсі.
Якщо я даю доньці гроші та прошу щось купити, то дозволяю решту залишити собі. То 20 чи 30 гривень. Донька б могла собі купити щось солодке, але ні. Кожну гривню складає у коробку. Ще просить у мене чи тата копійки, якщо нам не треба.
І от цього тижня з нами трапилася така цікава ситуація. Я б сказала навіть дуже кумедна. Ми з чоловіком хотіли купити новий стіл на кухню. Магазин картки не приймав, а готівкою було тільки 5 тисяч. Ще й на зло, всі банкомати у районі не могли видавати грошей.
– Доню, слухай, а ти можеш мені дати 1 500 гривень? Я тобі до вечора поверну.
– Добре. Але обіцяй, що повернеш.
Ми купили стіл, потім ще поїхали на базар, по дорозі стали в пробку, ще моя мама просила її завести на дачу. Словом, повернулися пізно ввечері і звісно геть забули про обіцянку доньці.
– Тату, де мої гроші? Ти обіцяв сьогодні віддати.
– Аліно, завтра рано точно побіжу в банк та знімлю гроші.
– Але ти вже маєш штраф за запізнення! Тепер маєш повернути 1600.
Звісно наступного ранку ми борг не віддали. Вадим поїхав у відрядження, а я мала багато справ на роботі.
– Мамо, ти з татком винні мені гроші! 1600!
– Аліно, я до кінця тижня віддам. І куплю тобі квитки у кіно, підеш з друзями.
Я забула про цей борг аж до суботи. Тоді вже чоловік приїхав додому з відрядження, ми затіяли на кухні ремонт. Аліна щось крутилася під рукою, нам заважала. Через неї Вадим собі декілька разів гримнув молотком по пальцях.
– Потім віддам! Аліно, не заважай.
Донька на нас дуже образилася та зачинилася в кімнаті. Якби я знала, що вона потім зробить – то віддала їй той борг давним-давно.
Ввечері неочікувано приїхала свекруха, Галина Василівна. Одразу з порога почала на нас кричати:
– Ви чого мою дитину ображаєте? Якого милого, я вас питаю?
– Та ніхто її не образив, тільки попросили у кімнаті гратися, аби вона на кухні не заважала.
– Ага, а гроші не соромно брати?
– Які гроші?
– Мальовані! Аліночка собі на новий телефон збирає, але вам позичила.
От я зрозуміла, що донька дарма часу не гаяла. Поки ми на кухні ставили стіл, вона встигла пожалітися свекрусі. А пані Галина така бойова жіночка, за онучку будь-кого порве, як та пантера.
– Золотко моє, ану скажи, скільки тобі батьки винні?
– 1 500. І ще запізнення на 5 днів по 100 гривень
– Мати Божа, 2 тисячі! Ви геть подуріли? Ану віддавайте дитині гроші.
Ми з чоловіком віддали Аліні весь борг. А свекруха ще зверху докинула 500 гривень за моральну компенсацію. Аліна з такою гордістю брала гроші, ще показала мені язика. Типу “дивися мамо у мене є свої колектори”.
Тоді ми з чоловіком заприсяглися, що більше не будемо зичити гроші у доньки. Бо навіть її борг з 10 гривень може перетворитися у 10 тисяч!
– Але знаєш, мала у нас тямуща. Треба їй потім у банку працювати.
– Ага, так, вона всіх до нитки оббере.
Треба вчити дитину фінансовій грамотності. Але потім ніхто не гарантує, що те мале бісенятко вас на “щьотчик” поставить!.
Вам сподобалася ця історія від підписниці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!