У 2021 році мій чоловік Андрій поїхав закордон. Я тоді народила третю дитину і грошей не вистачало. Адже це треба купити памперси, одяг, пеленки, суміші. Старшим на осінь якісь теплі курточки, взуття, канцтовари до школи.
І от я сама не раз казала Андрієві, аби він їхав на заробітки. Наш кум Ігор дуже довго працює в Німеччині. І повірте, він заробляє дуже багато. Купив жінці гарну машину, передає гостинці. У хаті добудував другий поверх, зробив там модний ремонт, дітям поставив майданчик одразу на подвір’ї.
Десь глибоко в душі я заздрила Ігореві та Олені. Багаті, гроші мають, живуть собі на широку ногу. Діти гарно одягнені, їздять відпочивати на море з бабусею. Ну хіба от ми не заслужили на таке щастя?
Ігор якось прийшов до нас у гості та почав розповідати про заробітки:
– Та що там працювати, я вас прошу? Житло дають, годують, зарплату не затримують. Андрію, та ти скільки тут на 3 місяці не заробиш, повір!
– Не знаю. Все-таки, то чужа країна, я мови не знаю. І тут нормально отримую..
– 20 тисяч – то для тебе нормально, маючи 3 дітей? Куме, поїхали зі мною. Мову там знати не треба, повір. Ну заради жінки та дітей переступи через свою гордість!
Нарешті до Андрія дійшло, що треба родину нормально забезпечувати. Я сама не пропаду, свекруха та мама живуть поруч, тому допомагатимуть з онуками частенько.
Чоловік швидко зробив собі документи, зібрав валізу та вже у березні поїхав. Моя мама позичила йому гроші на квиток, адже спершу він їхав до Ряшева потягом, а звідти вже летів до Фленсбурга. Ігор обіцяв, що знайде йому роботу у порті, лагодити кораблі та яхти.
Однак, на тій роботі Андрій пропрацював всього 2 місяці, а потім його звільнили. Хоча кум обіцяв, що там шукають працівника на рік мінімум. Я тоді дуже розлютилася на Андрія. Певно, дуже халявив, інакше б його не вигнали геть.
Чоловік навіть вже сам хотів повернутися в Україну, але я заборонила:
– А ти про дітей подумав? От як ти їм в очі будеш дивитися?
– Олю, тут нема роботи. Я вже ходив на завод, шукав..
– Погано шукав!
На щастя, через тиждень Андрій знайшов роботу в Дрездені, інженером-механіком на заводі. Але і цього разу моя мама позичила гроші йому на потяг та оплатила ще перший місяць проживання в гуртожитку.
Заробляв Андрій не так багато, як того хотілося – інколи 800, інколи 1000 євро. Я ті гроші відкладала, купувала тільки необхідні речі та одяг для дітей. Вже давно мріяла переїхати у великий будинок. Адже ми в п’ятьох жили у двокімнатній квартирі, яку віддала свекруха після нашого весілля. Самі розумієте, що місця тут не вистачало.
Андрій раз на 2 місяці передавав пакет з продуктами та сувенірами. Щовечора телефонував мені у Скайп. Але я чула одну й ту саму фразу “мені тут важко, я не витримую”. Нив постійно, як та мала дитина, чесно. Ну ти мужик, в тебе 3 дітей малих, ти повинен якось взяти всю волю в кулак та працювати.
Я декілька місяців тому купила собі машину. Це не новенька іномарка з салону, а перекуплений Опель у сусіда. Домовилися за певну суму. Машина мені дуже потрібна, бо треба дітей до школи возити, на спортивні заняття, до мами і свекрухи у гості. Адже як я з трьома дітками та коляскою запхаюся зранку в маршрутку?
Чоловік не був проти такої покупки. Але от тиждень тому Андрій зробив мені сюрприз – повернувся додому:
– Все, дістали ті заробітки. Ганяють по заводу, як того чорта, працюю по 12 годин в день. Ти машину хотіла? Хотіла.
– А будинок? А діти?
– Що? Нічого, десь тут знайду роботу.
– Яку роботу? Ти в курсі, що зараз вакансій взагалі нема. І як ти в Німеччину поїдеш? Ти ж невиїзний! Раптом тебе ще в армію заберуть?!
Зараз Андрій має 2 роботи. Вдень таксує, а потім йде на нічні чергування охоронцем якраз в той автопарк. Йому платять набагато менше, ніж у Німеччині. І через гроші у нас часто виникають різні сварки. Щоб ви розуміли, Андрій досі моїй мамі гроші не повернув, які позичав раніше.
– Зате я дітей бачу кожен день, з тобою поруч. А кризу цю якось переживемо.
– Кризу? Переживемо? Ти взагалі як смієш про таке говорити? Міг спокійно сидіти в Німеччині та євро заробляти. Ти курс бачив? Але ж ні, припекло приїхати додому!
Я от досі не можу зрозуміти – що в голові у мого Андрія? Ну от як він взагалі посмів повернутися з Німеччини, коли мав там нормальну роботу та гарну зарплату. Таке враження, що йому взагалі байдуже на мене та дітей.
На Вашу думку, чоловік вчинив правильно? Чому?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!