Я у шлюбі зі своїм коханим уже 5 років. Здається, ще вчора розписувалися у РАЦСі, святкували весілля, а сьогодні у нас вже дитинка. Аж не віриться. Зараз ми живемо у квартирі моєї бабусі. Старенька віддала її нам, а сама переїхала до моєї мами. Мовляв, старість і так треба не самій зустрічати.
Нічого поганого про свого чоловіка сказати не можу. Ми живемо з ним непогано, як і всі люди. Обидвоє маємо роботу, непоганий дохід, вистачає навіть на щорічний відпочинок за кордоном. До слова, малюка ще не планували, але вже так вийшло, тому були змушені змиритися.У нас синочок. Я його просто обожнюю. А ось татко, здається, не надто в захваті від дитини. Він рідко проводить час із сином. Казав, що поки нецікаво, а ось коли підросте, можна буде і у футбол поганяти і на риболовлю з’їздити. По господарству теж від мого Тараса помочі не діждешся. Каже, що приходить з роботи дуже втомлений. Тоді сідає за комп’ютер і поминай як звали.
Якось я попросила його сходити в магазин. А він мені дорікнув тим, що я і так увесь день у будинку сиджу, могла б і сама сходити. Тарас думає, що декрет – це дурниці, що ти нічого цілими днями не робиш, тільки спиш і їси. Хоча б у фінансах мене не обмежує – і те вже плюс.
З часом я вирішила, що з мене досить і потрібно повертатися на роботу. Сина залишила з мамою. Втім, пробула на новому місці тільки декілька місяців. Далі була пандемія і фірма закрилася. Тому я знову залишилася з нічим. Зраз підбираю якісь варіанти, бо не планую сидіти з дитиною вічно. Але поки результатів ніяких.
І ось нещодавно Тарас прийшов додому. Бачу, дуже бадьорий і в хорошому настрої. Сказав, що отримав премію на роботі і хоче за неї у відпустку з’їздити. Я спершу подумала, що він обмовився і мав на увазі, що ми разом поїдемо відпочивати і тратити його премію. Перепитала. Виявилося, для нас із дитиною місця не було.
Тарас заявив, що я і так ніде не працюю, тож і втомлюватися мені немає від чого. А він спину гнув, тож йому потрібніший той релакс. Словом, заявив, що поїде сам і крапка. Я сильно образилася. А ви б не образилися на таке? Ми вже кілька днів не розмовляємо. Тільки мовчки спостерігаю, як коханий складає сумку, домовляється за готель і носиться зі своїм щасливим білетом, як дитина. Нехай потішиться. Думаю, він у цій квартирі востаннє.
А як ви відреагували б у такій ситуації?
Що думаєте про чоловіка?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!