3 місяці тому я втратила своє щастя – міцна родина, коханий чоловік, домівка.
А все через гроші. Матвій почав грати онлайн-ігри, робити якісь ставки на спорт. Ми мали певну суму, збирали на більшу квартиру. Бо колись купили собі невеличку кухню-студію.
На той час я народила вже другу дитинку та нам було тісно. Не знаю, що не так сталося в житті, але от Матвій почав витрачати гроші на ті всі ігри. А одного прекрасного дня втік геть. Звісно, прихопи з собою відкладені 12 тисяч доларів.
Мало того, він був винен банку гроші. І до мене почали приходити колектори, стукати щоночі у двері, залякувати. Погрожували навіть спалити дім!
Я вже не знала, куди себе діти і де шукати порятунку. Борг виявився таким великим.. На цю суму ми могли купити нову машину чи навіть будинок!
Ніхто матері-одиначці не погасить кредит за “будь ласка”, не подарує десятки тисяч доларів. Я почувалася маленькою мишкою, яку загнали в кут і от-от віддадуть на роздертя хижакам. До кінця місяця у мене залишалося 2 тисячі гривень, аби купити дітками щось поїсти.
Того дня я зібрала всі свої прикраси з золота і срібла, аби віднести в ломбард. Але у двері хтось знову постукав. Я спершу мовчала не відчиняла, бо боялася колекторів.
Але на порозі стояла свекруха, Ганна Миколаївна:
– Дитино, ти чому мені не зателефонувала? Чому я всі такі погані новини дізнаюся від сусідів? Ледь встигла з Іспанії приїхати!
В той момент я розплакалася та кинулася свекрусі в обійми. Вона відвела мене на кухню, дала заспокійливі ліки.
– Так, ану не реви. Зараз таксі викличу.
– Ви виганяєте мене геть?
– Ні, дурненька! Як я тебе саму залишу в такій ситуації? Поки буду тут в Україні, житимеш зі мною. Ну давай, збирай речі. Чи ти хочеш, аби ті колектори тобі остаточно хату спалили?
Тої ж ночі діти і я ночували у пані Ганни. Вона вже декілька років живе та працює в Іспанії. Але як тільки дізналася про вчинок Матвія – приїхала першим автобусом:
– Ото я падлюку виховала. Весь в батька. Дурні гени йому передалися. А я все молилася Богові, просила, аби він послав трохи розуму! Та де!
Ми продали нашу квартиру, аби розплатитися з боргами. Пані Галина навмисне виписала Матвія з квартири, а мене та діток навпаки, прописала. Все заради того, щоб чоловік ніколи сюди не повертався і не мав права потім претендувати на спадок.
– Знаєш, живи тут, скільки хочеш. А я маю дачу за містом. Назбираю трохи грошей, переїду потім туди жити.
– Навіщо? Це ж ваша домівка, ваші рідні стіни..
– Якось маю спокутувати гріх за сина. Ти на мене зла не тримай. Буду тобі з Іспанії гроші та продукти висилати. Поки діти ще малі, то сиди вдома. Я про все потурбуюся.
Я не знаю, що б робила без допомоги пані Ганни. Вона стала для мене тим самим промінчиком надії та рятівною соломинкою. Вона дотримується своєї обіцянки та висилає гроші на малюків.
Все-таки, я планую знайти потім садок для діток та вийти на роботу. Не хочу сидіти на шиї у свекрухи.
А Матвій… Я на нього зла не тримаю, хай робить все, що хоче. Але така людина не заслуговує на другий шанс. Бог йому суддя і він відповідатиме за такий вчинок.
Я не бажаю нікому опинитися в такій ситуації та відчути страх. Нехай у всіх все буде добре!
Вам сподобалася така історія?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!