Треба було слухати маму, а не сміятися з її порад.
Мені мама завжди казала, що не треба вдома прибирати в той час, поки чоловіка немає! Адже він прийде додому, все буде прибрано, а він думає, що це містика, тоді він точно не повірить твоїм розповідям про те, скільки всього ти зробила і як втомилася. Але треба було вірити її словам, а я жартувала над нею.
Чоловік мені говорить, що пізніше за мене доїжджає додому, більше від мене втомлюється, а як прийде додому, я перед телевізором сиджу. А тут хто навів порядок, Попелюшка може? А на мої закиди з приводу того, що я прибирала годинами і, як собака, втомилася, він просто розсміявся і сказав, що у нас вдома немає що прибирати.
Я тоді йому сказала, що більше не буду прибирати, якщо він говорить, що тут нема що робити. На третій день неможливо було зайти в туалет. Диван нагадував шафу в кублі. У раковині не було більше місця для брудного посуду, який вже смердів.
Так проходить ще тиждень. На підлогах можна пальцем написати своє ім’я, ось така курява стоїть. Чоловік мій поки мовчить, але по обличчю видно, що його буквально розносить від такого безладу. Але ж принципи вище за все, він же говорив, що я нічого не роблю.
Тут до вечора він прийшов і не зміг більше стримувати себе. Він тихенько підійшов до мене, ніби боявся, що я, як собака, кинуся на нього з докорами і доказами. Але я мовчала, він тихенько сказав: «Слухай, Тань, може разом, там, це, приберемо?»
Після цього він знав, що брудні шкарпетки не можна кидати на диван, що тарілку за собою можна помити, що в туалеті не можна палити і кидати недопалки на підлогу!
Як ви думаєте, жінка правильно провчила чоловіка?