Ніколи не відомо, як зміниться твоє життя.
Чоловік швидким кроком підходив до свого під’їзду. Дуже хотілося додому: був листопадовий вечір, на вулиці дуже холодно. Раптом він почув дитячий плач. Звернув увагу на лавку. А там лежало закутане в брудну ковдру немовля. Пройти повз малятка хлопець не міг.
Буквально через годину дівчинка вже була оточена турботою фахівців в будинку малятка. Там її назвали Оленою. Працівники будинку не приховують сліз: скільки покинутих дітей залишаються без материнської ласки. Вадим (рятівник дитини) постійно відвідував малу. Цікавився у співробітників, як у неї справи. Виникала думка взяти її до себе. Але він просто-напросто не міг цього зробити: працював ледь не цілодобово.
Коли дівчинка вже підросла, її перевели в дитячий будинок. Вона добре знала Вадима. Правда, з певних причин вони вже листувалися, а не бачилися. Олена навіть, коли її дражнили однолітки, завжди говорила, що прийде тато і захистить її. Вадим читав всі листи від дівчинки, розглядав малюнки. Кожен раз боліло серце.
Минуло ще 5 років. Відбулася довгоочікувана зустріч. Вадим прийшов провідати Олену. Щастю дівчинки не було меж! Вони провели весь день разом. Але прийшов час розлучатися. Вадим з хитрою посмішкою глянув на дівчинку. Він поки не говорив їй, що вже удочерив її. І ось тепер настав час розповісти про таку добру новину. На очах дитини з’явилися сльози радості. Тепер у неї є справжній тато і свій будинок ….
Всі діти заслуговують жити в турботі та любові. Правда ж?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!