Проміняла чоловіка на пиріжки з картоплею! Ніхто не заборонятиме мені їсти стільки, скільки я захочу! Хіба не так?

Після пологів, трохи поправилася. Вага не особливо збільшилася, але …

Від чоловіка почалися претензії, що це, мовляв, таке і все в такому дусі.

Замість того, щоб сказати: «Все добре кохана, ти все одно найпрекрасніша жінка на світі» і почекати коли я прийду в себе, він пішов «наліво».

Та так не слабо пішов, що в один прекрасний день взагалі не повернувся. Залишилася з дитиною на руках, тут подробиці ні до чого, думаю все зрозуміло.

Зрештою я втомилася побиватися і знайшла в собі сили повернутися до життя. Завела собаку, почала пробіжки вранці разом з нею.

Почала качати прес. Хоч це дуже важко морально, але відмінно відволікає від похмурих думок …

Звикла до спорту, і з часом, влаштувавшись на роботу, записалася у фітнес зал — тренер виявився уважною і терплячою людиною.

За пару років постійного відвідування залу, я не тільки повернула собі гарну фігуру, але і поліпшила її місцями.

Полюбила себе знову, полюбила своє тіло.

Одного разу, повертаючись додому зі спортивною сумкою і в спортивній формі, помітила, що біля під’їзду стоїть мій колишній чоловік. З квітами та цукерками …

Мабуть, в домофон дзвонить, а син йому не відкриває. Тут я розумію, що у мене прямо тут і прямо зараз, є шанс виконати мрію багатьох покинутих – зробити так, щоб він ридав від каяття.

Руки за голову закинула, присіла раз п’ять швиденько, груди поправила і зробила крок до нього назустріч …

А він мені знаєте, що говорить?

Пошепки

– Дівчина, ви в цьому під’їзді живете? Можете двері відкрити?

Гірко засміявшись, я закрила обличчя руками і, відчуваючи невимовну радість, відійшла в сторону …

– Я щось смішне сказав? – раптом занервував він. — Що вас насмішило?

– Сказав … в РАГСі … Коли клявся любити і захищати … – повертаючись до нього прямо обличчям сказала я.

– Ліда? ЛІДА! – він витріщив очі дивлячись на мене.

– У тебе є 10 секунд, щоб забратися з цього двору — вже невесело заявила я.

– Можна хоч сина побачити? Павла! – благав він.

– Його Саша звати … – здивувавшись, уточнила я … – Пішов … Геть!

Пішов …

Дивилася йому вслід, він часто оглядався …

А толку.

Мрії збуваються, якщо захотіти …

Що Ви думаєте з цього приводу?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

I
Adblock
detector