Чому говорять, що діти сина – “чужі” внуки

Не усім бабусям вдається знайти спільну мову з онуками. Інколи трапляється й таке, коли сама дитина проти спілкування з рідними. Що ж робити тоді в такій ситуації?  

СПІЛКУВАННЯ БАБУСІ З ОНУКОМ

Інколи на вихідні чоловік їздить в село до своїх батьків, так було і цієї суботи. Взяв з собою нашого сина, оскільки свекруха захотіла поспілкуватися з онуком. Я не проти, могла спокійно зайнятися своїми справами наодинці. От на вечір приготувала запіканку й чекала на своїх хлопців – приїхали якісь взагалі без настрою. Я не розумію, що відбувається. Чоловік спершу мовчав, а потім почав звинувачувати мене. Як виявилося, син не хотів їхати до бабусі й дідуся, і в селі влаштував істерику зі словами, що він їх не любить.  Взагалі сказав, що у нього є лише одна бабуся й дідусь – мої батьки. Ну а хто ж може ще бути винен? Звичайно, я, що так виховую дитину.

Я згідна з тим, що ситуація вийшла не дуже приємна, однак при чому тут я? Я ніколи і слова поганого про них не сказала. Насправді наш Ваня просто не звик до батьків чоловіка, він з дитинства знає мою матір, адже вона мені завжди допомагала, та й зараз сидить з сином, поки ми працюємо з чоловіком. Матуся просто живе в сусідньому будинку, і як тільки мені потрібна допомога – вона тут, як тут. А от свекруха не проявляла ініціативи, щоб залишитися з онуком, приїздила до нас лише на якісь свята. При цьому говорила, що мій син дуже крикливий і вона вже не в стані так довго залишатися з дітьми. А тепер, коли він підріс, вирішила налагодити контакт. Вона думала, що син одразу кинеться в її обійми. 

Та і взагалі вона була проти нашого заміжжя з чоловіком через те, що я вже була заміжня. Робила багато прикрості мені, тому я не збираюся їй допомагати знайти спільну мову з Ванею. Тільки проблема в тому, що й чоловік на мене ображається, ніби то я налаштувала сина проти його батьків. При цьому не хоче бачити очевидні речі: дитину не купити подарунками, потрібно частіше її бачити. 

От зараз він взагалі сказав, щоб я щось зробила з дитиною, щоб син більше не влаштовував таких істерик. Але це ж його батьки, а не мої, та і що я можу зробити. Що Ви порадите в такій ситуації?

U2

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector