Чому не можна заздалегідь говорити про свої плани


Скинути вагу. Вивчити англійську. Бігати щоранку. Кожен раз, коли ми ставимо нову особисту мету, ми ділимося цією новиною з друзями, батьками і колегами по роботі. Ми говоримо їм, що збираємося зробити те-то і те-то. Або радісно повідомляємо, що вже почали це робити.
Потім, в 95% випадків, виходить так, що розпочате не доводиться до кінця. Чому ж не можна заздалегідь говорити про свої плани? І чому частіше досягається мета, про яку ми нікому не розповідаємо?

Цікавий експеримент
Німецький професор психології Пітер Гольвітцер вивчає даний феномен вже більше 15 років. Одного разу він провів цікавий експеримент. У якості піддослідних мишей Гольвітцер відібрав групу студентів юридичного університету. Мета експерименту: з’ясувати, чи впливають публічні заяви про свої наміри на досягнення особистих цілей.
Для цього Гольвітцер склав список тверджень на кшталт: «Я збираюся якомога більше взяти від юридичної освіти», «Я збираюся стати успішним адвокатом» і так далі. Кожне із тверджень студенти повинні були оцінити за шкалою від «Повністю згоден» до «Повністю не згоден».
Опитування проводилося анонімно. При бажанні, можна було написати своє ім’я. Так само, в анкетах студентів попросили перерахувати три конкретні речі, які вони збираються зробити, щоб стати успішним адвокатом. Типовими відповідями були: «Я маю намір регулярно читати юридичну періодику» або щось в цьому роді.
Коли студенти здали анкети, Пітер Гольвітцер виявив, що більшість студентів відповіли на питання і підписалися своїм ім’ям. Деякі взагалі не заповнили і зберегли свої наміри в секреті.

Ті, хто зберегли свої наміри в секреті …
Студенти не підозрювали, що їхні наміри будуть перевіряти на практиці. Вони здали свої анкети і забули про це. Але дослідники на чолі з Пітером Гольвітцером дещо задумали …
Психологи почекали деякий час, а потім штучно створили ситуацію, щоб перевірити опитаних «на вошивість» 🙂 Вони попросили студентів допомогти їм в проекті, який вимагав аналізу двадцяти кримінальних справ. Студентам сказали, що вони повинні працювати так наполегливо, як тільки можуть. При цьому, у кожного є право «забити» на допомогу і піти в будь-який момент.
Кримінальні справи були непростими. Вони вимагали включення мізків на повну котушку і посидючості. Результати експерименту були однозначними. Кожен, хто публічно оголосив в анкеті свої наміри на майбутнє, «злився» з роботи. Вони ухилилися від досягнення поставленої мети. І це незважаючи на відданість ідеї побудувати кар’єру в сфері юриспруденції!
Тільки ті, хто зберегли свої надії при собі, змогли по-справжньому виконати важку роботу і довести розпочате до кінця.

Чому люди розповідають навколишнім про свої наміри?
Гольвітцер вважає, що це має відношення до почуття самоідентифікації і цілісності. Всі ми хочемо бути ідеальними людьми. Але заяви про наші наміри важко і наполегливо працювати, найчастіше, є чисто символічним актом. Це всього лише допомагає нам самовизначитися зі своєю роллю. Наприклад: «Я юрист», «Я письменник», «Я фотограф», «Я програміст».
Але ненаситний Пітер Гольвітцер провів ще один експеримент, щоб додатково переконатися в своїй правоті. Студентам показали п’ять фотографій верховного суду. Фотографії відрізнялися розмірами. Від дуже маленької до дуже великої. Їх запитали: «Наскільки ти відчуваєш себе класним юристом зараз?»
Піддослідні повинні були оцінити свою крутість і відповісти на питання, вибравши одну з п’яти фотографій. Чим більшу фотографію ти вибереш, тим більше завершеним себе почуваєш.
Ніхто не здивувався коли студенти, які раніше заявили про свої цілі і провалилися на практиці, схилялися до вибору фотографії побільше. Навіть одна тільки заява про свої плани стати хорошим юристом, змусило їх відчувати себе так, ніби вони вже були хорошими юристами. Це збільшило їх зарозумілість, парадоксально зменшивши їх можливість до важкої роботи. Вони стали легендами в своїй уяві. А легенди не роблять брудну роботу.
Так що, менше говоріть, а більше робіть, досягаючи ВЕРШИН!

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: