Не знаю, де я так нагрішила, але моя мама і сестри вважають мене ворогом.
Нас у мами було 3. Я та дві моїх молодших сестри – Марина та Наталія. Батько рано помер, тому ми навіть не пам’ятаємо навіть, як він виглядає. Тому все господарство тримала на собі мама. І ніякого дитинства в мене не було. Я була нянькою для молодших сестер та помічницею для мами.
З 10 років я ходила на пасовище до корів, підгортаю сіно на полі, косила траву. Після школи не йшла гуляти з однокласниками. Бо за будь-яке запізнення мене ставили на гречку. Дотепер не можу на неї дивитись. А іноді карали за ремнем.
І доки мої друзі на річці бігали, грались. Я працювала у сусідів за гроші. Збирала яблука, сухе гілля, сапала город та іншу роботу по господарству. В свої 12 вже приносила додому гроші і все віддавала мамі.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
З часом мені набридло життя безкоштовної хатньої робітниці. Я хотіла поїхати в місто, там жити, будувати плани на майбутнє. Мені дуже подобався Тернопіль, тому я хотіла поступити там на кухаря. Однак мама з сестрами мене не підтримали.
– Ти спеціально хочеш поїхати, щоб ми тут загнулись?
Все ж я домоглась свого і після 9 класу я вступила на кухаря в Тернопільське ПТУ. А після першого курсу вже працювала в місцевому кафе. А мама з сестрами образились на мене. Не розмовляли зі мною. Навіть в гості не кликали, хоча я хотіла з ними спілкуватись.
Зараз мені 50. Я маю чоловіка, бавлю онуків. Відкрила своє невеличке кафе. Моя справа приносить мені не маленький прибуток. І мама з сестрами знають про це, тому постійно намагаються витягнути з мене гроші. А я і так зробила ремонт мамі в хаті, оплачувала їй всі ліки та операції. Позичала сестрам гроші на весілля та квартири. І вони мені назад ці гроші так і не повернули.
Останнім часом мама злягла. Їй всього лише 80 років, а вона вже майже не встає з ліжка. Тому кожні вихідні я старалась приїздити до неї. Купувала їй повний холодильник продуктів, дорогі ліки, сплачувала всі комунальні платежі. Навіть найняла медсестру з сусіднього села, щоб та робила їй масажі.
А на цих вихідних замоталась в кафе, та й комендантська година почалась і я не встигла приїхати. ТО сестра мені вже подзвонила, щоб висловити незадоволення.
– В хаті мами такий жахливий сморід. Продуктів немає, в хаті справжній смітник. Ти що не приїздила до мами?
– То може у неї крім мене є ще діти?
– Я і так буваю кожен день у мами. А ти ще мені дорікаєш?
Знаю я як Марина доглядає. Мало того, що переїхала до свекрів, так ще й прийде, забере продукти, що я привезла і піде. Вона гидує міняти памперси мамі. Доглядає вона, а як же!
Наймолодша сестра Наталія взагалі переїхала в Німеччину на заробітки. Ото подзвонить, пожаліється, що мало заробляє і все. Я навіть не згадаю, коли вона в останнє приїздила в на свята погостити.
А у мами ще й почався маразм. Вона називає мене крадійкою. Постійно звинувачує у викрадені то колгот, то хусток. А мені того добра, повірте, не треба.
Я вже не маю сил слухати ті крики та докори. Одного разу вона погрожувала викликати поліцію, бо не впізнала мене.
Чесно, хочу забути дорогу в це село. Згадую, як мама мене била, ставила на гречку, змушувала мене працювати. То ж чому тепер я маю її доглядати? Адже саме через неї в мене не було щасливого дитинства.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!