У грудні 2021 року мій син одружився. Просто одного дня привів до нас Христину і сказав, що це його жінка. Спершу я подумала, що це розіграш. Але побачила обручку на пальчику.
– Мамо, я вже дорослий чоловік і сам вирішуватиму, що і коли робити!
Ну мені Христина чомусь одразу не сподобалася. Не знаю, але від неї якась така неприємна енергетика йшла. Наче от дивиться на тебе, як на порожнє місце. Така зверхня, постійно цокає та очі закочує.
Колись, ще у 2019 році, мені у спадок від покійної бабусі перейшла двокімнатна квартира. Ми зробили там дуже гарний ремонт, так все сучасно, зі смаком. І багато кухонної техніки привезли. Є і посудомийка, робот-пилосос, велика плазма, шафи купе. І там жила молода родина, платила нам оренду. Якраз зайві гроші не завадять.
І так вийшло, що вони якраз переїхали геть та квартира звільнилася. То ми з чоловіком віддали ключі Володі, хай собі живуть.
Але знаєте, я вже разів сто точно пошкодувала, що пустила їх до квартири. Бо там тепер такий свинарник, що словами не передати! Чужі люди все так гарно прибирали, слідкували за чистотою. А невістка речі розкидає на диван, на крісла. З люстри на голову звисають клубки павутиння та стрічки-липучки з мухами.
У душі вся плитка вкрита пліснявою та грибком. Духовка у патьоках та жирних плямах. Видно, що її дуже давно не мили. Постійно у холодильнику не домашня їжа, а якісь суші, піца. Викидають сміття тільки тоді, як дверцята під умивальником не зачиняюся через ту гору коробок.
Невістка зараз у декретній відпустці. Але я не бачу, аби вона займалася вихованням сина. То їй треба нарощення вій робити, манікюр новий, купити одяг. Прийде, віддасть нам онука та біжить в салон краси. Звісно, всі ці процедури оплачує наш Володя.
Краще б невістка за порядком вдома так слідкувала, як за своїм обличчям, чесно. Але то ще пів біди, повірте!
Тиждень тому була в районі сина на базарі. І вирішила зайти у гості. Купила внукові нову іграшку та солодке. А Христина сидить собі перед телевізором, якесь шоу дивиться. На кухні гора брудного посуду, на дивані валяється одяг непрасований. Навіть колеса на колясочці в багнюці після прогулянки.
У мене аж око почало сіпатися від такого безладу.
– Христино, а ти чому не поприбираєш тут? Невже так приємно у бардаку сидіти?
– А чого я повинна тут прибирати?
– Як це чому? Ну ти ж мама, господиня, ти…
– Я тут не господиня, аби прибирати.
– Як це?
– Ну квартира не переписана на мене чи Володю, а на вас. Я знаю, бачила документи.
– І це змінює суть справи?
– Так. От перепишете на мене квартиру – то буду тут прибирати день і ніч. А так я не бачу сенсу старатися.
Я просто втратила аж дар мови на декілька хвилин. Ну от звідки у Христини стільки нахабства, поясніть? Сидить собі на дивані, як та королева.
– Христино, от хочеш – сама собі квартиру купи і командуй.
– Ну знаєте, тоді я забираю всі речі та переїжджаю до батьків з сином. І повірте, Володя мене точно підтримає.
Я пішла геть. Слова невістки мене дуже зачепили. Адже вона така дівчина рішуча. Знаю, що у її батьків є великий будинок у Львівській області. І що вони після весілля просили молодят туди переїхати. Син працює дистанційно, тому переїзд не зашкодить його роботі.
Тепер я вже серйозно боюся втратити онука. Може варто все-таки переписати кватиру на них? Ну Володя і так рано чи пізно отримає той спадок вже офіційно…
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!