“Я не скаржуся на своє життя і почуваюся абсолютно щасливою, але бачитися з подругами мені не хочеться. Одна лише думка викликає у мене дискомфорт і змушує напружуватися. Як тільки я вирішила менше часу проводити з друзями й не погоджуватися на спільні зустрічі, мені стало набагато легше.
Раніше я була відкритою до будь-яких активностей і любила ходити компанією в кіно, на прогулянки чи каву. Невже на мене так вплинув процес дорослішання? Виходить, що з віком я стала занудою, яка уникає людей і насолоджується домашнім затишком?
Однак тривалі роздуми на цю тему підштовхнули мене до справжнього кореня проблеми. Кожна наша зустріч з подругами не обходилася без обговорення інших за їхньою спиною. Як тільки одна з нас не змогла прийти, вона автоматично ставала зіркою вечора. Впевнена, що про мене пліткують так само, навіть коли я запізнююся, аби вибрати нам хороше вино. Кому таке ставлення може сподобатися? От і я почала замикатися в собі й все менше дозволяти іншим занурюватися у моє особисте життя.
Також мені набридло те, що усі розмови крутяться навколо скарг на життя. Якщо раніше подруги розповідали про свої досягнення або приємні новини, то тепер на порядку денному виключно їхні проблеми. Навіщо проводити такі зустрічі, які ще більше навіюють депресивний стан?
Найбільш образливо стає тоді, коли кожен дзвінок подруги має свої корисливі цілі: то грошей позичити, то із документами допомогти, то ліки порадити. А просто так люди ще телефонують один одному?
Мені б хотілося повернути ту безтурботність і легкість. Пам’ятаю, як ми дивилися разом фільми, обідали в улюбленому кафе і проводили літні вечори під зоряним небом. Шкода, що тепер це лише спогади.
Так, подруги кажуть, що я змінилася. Можливо, вони мають рацію. Однак тепер я розумію, чому стала такою мовчазною. Мені не хочеться підтримувати зв’язок, який не приносить радості. Егоїстично? Нехай так, зате чесно”.
Кожен має право проводити свій час так, як вважає за потрібне. Хіба варто змушувати себе спілкуватися з людьми, якщо ти не отримуєш від цього задоволення? Ваше оточення має бути з вами на одній хвилі, аби такі взаємини приносили радість, надихали й мотивували. З часом люди змінюються, тому не дивно, що й компанія друзів в один момент може стати більше нецікавою.
А як ви вважаєте, чи варто спілкуватися з людьми, якщо це викликає дискомфорт і не приносить задоволення?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!