Чому я тепер шкодую, що забрав літню матір до себе

Через велику різницю у віці я з батьками часто не знаходив спільної мови і не міг порозумітися. Як тільки я вступив у коледж і зміг переїхати в гуртожиток, то одразу ж зробив це. По-перше, мені не хотілося заважати стареньким мамі з татом, а по-друге, у компанії однолітків мені було набагато цікавіше. 

Після отримання диплому я залишився жити в іншому місці, де влаштувався на роботу і почав винаймати квартиру. Там у мене з’явилася сім’я. Оскільки я ніколи не був надто близький зі своєю мамою, то відстань ще більше віддалила нас. Ми час від часу зідзвонювалися, але не більше. 

Все змінилося після смерті батька. Я пробув з мамою цілий місяць, але повернутися в місто сам не міг. Вона важко сприйняла цю втрату й не знаходила собі місця у великому порожньому будинку. 

Важкий біль втрати

На сімейній нараді ми з дружиною вирішили забрати маму до себе, адже покинути її напризволяще не дозволяла совість. Спочатку вона відмовлялася від переїзду, але я все ж зумів вмовити її. Мабуть, старенька хвилювалася лише через те, що буде заважати нам. 

Ми доволі швидко продали будинок в передмісті, а виручені кошти й мамину пенсію я залишив на депозитному рахунку. Звісно, я розраховував, що забезпечуватиму усю родину своїм коштом. Життя дочки також змінилося, адже вона перебралася в гуртожиток, про який давно мріяла. Бабуся оселилася в її кімнаті. 

Я не думав, що у нас можуть виникнути якісь труднощі, але сильно помилявся. Матір настільки горювала за батьком, що почала марити й вередувати. Вона у всьому бачила підступ і ніяк не могла змиритися з тим, що чоловіка більше немає поруч. 

Моя літня мати

З часом старенька почала звинувачувати нас в тому, що у неї зникають речі. Як тільки ми намагалися вгамувати її, чули у свою сторону докори, мовляв, ми силою змушуємо матір жити разом з нами. Вона порівнювала свої умови з тюремними. Ми намагалися не зважати на це, але згодом все переросло у велике непорозуміння. 

Оскільки ситуація погіршувалася, довелося звертатися до спеціалістів. Вони оглянули матір й сказали, що у неї в голові відбуваються незворотні процеси, які ніхто не в силі контролювати. При цьому якби ми залишили жінку одну, то все могло б бути набагато гірше. 

Одного дня, коли я з дружиною були на роботі, матір вийшла з квартири, попрямувала у двір й почала кликати на допомогу. Люди почали допитуватися, що трапилося. Виявляється, що її обкрадає й насильно утримує рідний син, тобто я. 

Платний санаторій

До нас завітали органи опіки, які мали провести інспекцію. Вони подивилися, де живе старенька, що вона їсть і який їй забезпечується догляд. Також я продемонстрував документи, які підтверджують, що пенсія матері зберігається на окремому рахунку. Потім фахівці порадили віддати жінку в платний спеціалізований санаторій, адже так всім буде набагато краще. 

Мені було важко прийняти це рішення, але я погодився. Коли матір забирали від нас, у її очах був сум та тривога. Моє серце розривалося від болю, тому я сказав санітарам, що передумав. Однак скасувати все було не так просто, тому мені порадили прийти наступного дня й заповнити необхідні папери. Я мав цілу ніч на роздуми. 

Зрештою, дружина заспокоїла мене і ми вирішили не змінювати свого рішення. На оплату будинку для престарілих йшла уся пенсія матері, а на додаткові витрати я давав кошти з власної кишені. Через місяць вона знайшла собі там друзів, але бачитися зі мною не хотіла. Старенька продовжувала твердити, що я тиран і злодій.

Дбати про літніх батьків – це обв’язок кожного з нас, але інколи з цим завданням самостійно просто неможливо впоратися. Мабуть, у таких випадках будинок для престарілих – це чудова альтернатива. Адже у такому закладі можуть забезпечити усі необхідні умови й подбати про немічних людей. 

А як ви вважаєте, чи можна віддавати своїх батьків у притулок для літніх людей? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Vasylyna

Копіювання з сайту заборонене. Авторські статті захищені DMCA.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector