Хочу поділитися з вами своїм досвідом. Прожив з дружиною практично 20 років, кохання не було з самого початку, я більше схиляюся до того, що ми були друзями.
Чим старші ставали, тим менше спільних інтересів, кожен жив своїм життям. Прикрості не робили один одному, але духовного зв’язку у нас не було. Просто виховували сина, підтримували один одного, не чужі люди, однак про кохання тут і не йшлося. Все-таки розлучилися ще три роки тому, коли я дізнався про те, що дружина має іншого чоловіка.
Дружина залишилася в нашій двокімнатній квартирі, а я переїхав в однокімнатну, яку раніше здавав в оренду. Загалом, живу, не тужу. Влітку відпочивав в Херсоні й познайомився з подружньою парою, років на 5 молодші за мене. Разом ходили на пляж, екскурсії, ділилися враженнями від відпочинку. Вже в кінці перед від’їздом в останній вечір вирішили посидіти довше. Чоловік втомився і пішов спати, а ми залишилися розмовляти. До 5 ранку. Чоловік прокидався, виходив, бачив, що все в рамках пристойності і йшов спати далі.
Але у нас іскра проскочила. Обмінялися телефонами, потім зателефонували. Говорили ночі безперервно. Вон одружені давно, пристрасті немає, почуттів немає, у чоловіка проблеми в інтимі, живуть за інерцією. Роз’їхатися проблематично. Дуже. Вона періодично знаходить віддушину. Схоже, я повинен був стати черговою віддушиною. Але щось зачепило обох. Ну, так мені здається.
Одружитися, жити разом – в мої плани не входило і не входить. Ідеально, це в гості один до одного 1-2 рази в тиждень. Я спочатку говорив, що мені подобається спілкування, інтим, але на більше не готовий. Вона спочатку на більше і не претендувала. Сам розлучився через зраду, її чоловікові співчуваю, але і її розумію, засуджувати не беруся, оскільки свого часу був в аналогічній ситуації (мені було потрібно більше, ніж дружині).
Але зараз не про це. Підводжу її до того, що я – це епізод, все пройде, а чоловік назад вже не прийме, діти не зрозуміють, батьки засудять. Пояснюю їй це, але вона наполягає на зустрічі. Не знаю, хотів вам виговоритися. Як мені правильно вчинити в такій ситуації? Адже, по факту, причина взагалі не в мені. Вона час від часу дозволяє собі так “розважатися”, тому якщо не буде мене, то буде інший. А мені вона подобається. Що порадите?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!