Жив-був Король. І в нього була дуже красива та розумна Принцеса. Всі слуги в палаці говорили, що жодні квіти на світі не зрівняються з її вродою.
Однак, Принцеса мала важку хворобу. Місяць за місяцем, її тіло слабло, ноги не тримали, падав зір, руки тремтіли, а голос зникав…Король покликав лікарів та знахарів зі всього королівства:
– Будь ласка, врятуйте мою донечку! Я готовий віддати все золото, яке маю у сховищі!
Одного ранку до палацу прийшов старенький дідусь та сказав, що може вилікувати Принцесу.
– Ось це чарівний кошик. Не забирай хустину, поки я не піду геть.
– А потім що?
– Побачиш та відчуєш серцем.
На диво, дідусь не просив гроші. А тільки захотів смачно повечеряти та зібрати кошик з продуктами у дорогу. Король виконав обіцянку та пригостив дідуся найсмачнішими стравами, які тільки могли приготувати кухарі.
А потім дідусь розвернувся та вийшов геть. Тоді Принцеса зняла з кошика хустину… А всередині лежало немовлятко. Воно було худорляве, тремтіло від холоду, плакало та просилося на ручки. Принцеса одразу принесла йому свіженьке молоко та закутала найтеплішою ковдрою, яка була в її кімнаті. Потім дівчина почала співати йому колискову та ніжно хитати на руках.
Так минув рік. Принцеса виняньчила немовля, наче свою рідну дитинку. Щодня її годувала, носила на руках та співала колискові. Хоча раніше вона сама не могла взяти до рук склянку води чи поговорити з Королем. День за днем до Принцеси прибували сили та всі слуги дивувалися – це чудо!
Але одного ранку немовлятко зникло. Натомість у палац прийшов дідусь, який колись віддав дівчині кошик:
– Ти одужала.
– Але як таке можливо?
– Наші хвороби та скрута може щезнути, якщо ми будемо допомагати слабшим за нас. Ти зуміла виходити немовля, а воно подарувало тобі сили та здоров’я. Не дивлячись на руки, ти щоранку та щоночі колисала його. Не дивлячись на поганий голос, ти співала йому колискові. Не дивлячись на слабкі ноги, ти щодня гуляла з ним у садку.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!