– Мамо, все, годі за мене молитися!
– Що ти таке кажеш, донечко! Молитва тебе оберіга..
– Ні-фі-га! Ти вчора за мене молилася? А я два за контрольну по математиці отримала. Ще й від класухи догану получила. Так що тебе “у гості” запрошують. Ще й з Маринкою посварилася.
– Богданко, не можна таке казати. Бог все бачить, посилає нам випробовування, аби наш дух став сильнішим.
– Ага, тобто Бог натякає, аби я побільше вчилася? Та мені ця проклятуща математика вже в печінках сидить. От все в мене нормально, а потім ти береш той молитовник до рук і все, пиши-пропало! Ще й Маринка на мого Пашку вішається, наче та п’явка. Я скоро ту Біблію від тебе заховаю. Або ще гірше – спалю!
– Богданко, гріх! Краще б сама стала і помолилася.
– Ні. Все, я пішла.
– Ти куди, доню?
– Ма, ну ти забула, що я тобі казала. У нашої Ірки, однокласниці, сьогодні днюха, поїдемо всі на дачу. З ночівлею. Ну все, пака!
Мама тихцем витягла молитовник, дістала свою вервичку та швидко прочитала молитву до Матері Богородиці. Адже вона сама була Матір’ю, яка народила Ісуса Христа.
Через декілька хвилин мама побачила, що взуття Богдани досі стоїть у коридорі, сумка не зібрана. Зайшла в кімнату – а на ліжку лежить донька та тримається за живіт.
– Богданко, що трапилося?
– Коле, наче голками, тут…
– Ох, донечко, зараз я дам ліки.
– От бачиш, мамо, молилася ти, а стало погано мені! Ще й на днюху не піду!
Того вечора Богдана залишилася вдома. Ще й погано було що в суботу, що в неділю. Крутило її так, наче вужа на сковорідці. Тільки в понеділок рано стало добре. Богдана швидко зібралася та побігла до школи.
Але ввечері на маму чекали дивні новини:
– Ма, уявляєш, класуха сказала, що у мене з математики нема двійки. Вона мене переплутала з іншою дівчинкою, у нас імена однакові. І переправила на 10 балів, уявляєш!
– Це дуже добре.
– Але ма, то ще квіточки. Тоді наші поїхали до Ірки на днюху. Хлопці тихцем купили якусь випивку, всім потім від неї погано було. Маринка з Пашкою весь вечір зажималася. Але потім побилася через нього з Мартою, бо вона також на нього зуб мала. Так побилися, що у Маринки синець під оком, а в Марти рука в гіпсі. Просто цирк там справжній творився. Добре, що я не поїхала.
– Бачиш, донечко, я ж того вечора помолилася. І це Бог тебе вберіг від лиха.
– Добре, мамо, вибач. Наговорила тоді дурниць. Не буду я твою Біблію чіпати.
– Ти її також можеш прочитати і зі мною ввечері помолитися.
Ось так молитва матері творить справжній дива!
Напишіть нам в коментарях у Facebook!