З Станіславом я розлучилась ще 10 років тому. Він сказав, що зустрів іншу і, без вагань, пішов до неї. У нас був маленький син Денис. Йому не було ні крихти шкода кидати мене з маленькою дитиною. Навпаки він навіть хотів відсудити в мене квартиру. Добре, що я купила її ще до одруження і мала оформлені всі документи. Я навіть пам’ятаю, як він хапав усі мої прикраси і подарунки і тягнув у нову сім’ю.
Минув час. Ми зі Стасом не спілкувались. Я цього не потребувала. Оскільки непогано давала раду собі сама. Я стала більше часу приділяти роботі і мені дали підвищення.
Місяць тому в мене померла мама і залишила у спадок мені двокімнатну квартиру. Я продала її і вже стала роздумувати, куди подіти виручені кошти. Бо хотіла купити машину, щоб нарешті добиратись на роботу, як нормальні люди.
Та днями до мене прибіг колишній увесь стривожений і захеканий:
– Син в мене хворіє, онкологія. Будь другом, допоможи! Чув, що в тебе є гроші, бо мамину хату продала. Не скупись, будь людиною!
Мене здивувала така безцеремонність. Як він сміє на щось претендувати після того, як так грубо повівся зі мною?
– Тобі не соромно просити у мене гроші? Чи не краще взяти кредит у банку?
– Та, я думав про це, але у рідних якось зручніше просити…
– Рідних? То ми з тобою рідні? Уже 10 років, як ми розлучені! Денис навіть забув, як тато виглядає. А як ми з тобою розлучалися, ти ледь не забрав у мене останнє! Хотів залишити нас з сином на вулиці! Зі своїм рідним сином! Як тобі не соромно?
Стас ще довго просив мене, обіцяв надати всі документи про хворобу і навіть з часом повернути борг.
А днями його друга дружина Іра подзвонила і слізно вмовляла мене зглянутись над їхньою бідою:
– Доля покарала мене за те, що зруйнувала чужу сім’ю. Але ти теж мати! І повинна розуміти, як це мати хвору дитину!
Але я залишилась при своїй позиції. Нехай краще просять у банку!
Як на мене, Стас ні трохи не змінився, використовувати жінку, тиснути на жалість. Все це його ниці методи, які на мене більше не подіють.
Як ви думаєте, чи правильно вчинила читачка? Можливо, слід було поступитись? Чи існує правило бумерангу?