Я така зла на своїх дітей, на свою невістку, що це просто страшне!
Коли почалася війна, наше життя перетворилося на якийсь суцільний жах: ні грошей, ні роботи, ні житла… Ні розуму в моїх родичів!
Мені вже за 60, я вже кілька років на заслуженій пенсії. Ясно, що держава мені дає гроші на життя… Але давайте дивитися правді в очі: скільки ж там тих копійок?
Ще два роки тому я зовсім через це не хвилювалася. Син мій мав хорошу посаду, пристойну зарплату. Та й невістка задніх не пасла, чимало грошей додому приносила. У нас і квартира своя була, і дача невеличка. Як люди ми жили, отак скажу!
А тоді ж надумалося цим… воякам іти нас від чогось звільняти. І що ж, мусіли ми кидати всі пожитки та тікати! Від нас до фронту завжди було не дуже далеко, а в перші дні взагалі страшно стало.
Через пару місяців не було вже куди нам вертатися… Діти без роботи лишилися, держава чогось нам компенсацію платити відмовилася. Навіть оті виплати для переселенців нам не приходили! Хоч і бились ми за них до останнього.
Давай же син шукати роботу. Наче влаштувався в хороше місце, наче вже й працювати почав… Потрапив у лікарню. Там йому такий страшний діагноз поставили, що й згадувати не хочу. Стільки грошей пішло на ті всі операції… І в борги залізли, і в людей напозичалися.
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Невістка б пішла собі теж підробіток шукати, але ж і тут не судилося… Перед тим, як у Сергія болячку знайшли, вона взнала, що знову при надії. А переселенку, ще й з пузом, ніхто на роботу брати не хоче.
Тоді на підробіток пішов мій онук, Дмитро. Він то завантажував щось, то розвантажував, то рекламу роздавав… Брався за всю роботу, яку давали. Я ж думала, що хоч якась поміч нам буде. Думала, хоч легше дихатиметься.
Але ж ні! Дмитро пару місяців зароблені гроші складав десь собі в купу. Я зразу домашнім сказала: це погана ідея!
– Мамо, чого ви? – одно відмахувалися від мене діти. – Він же сам заробляє, то хай сам і витрачає.
А тут я бачу, що прийшов мій онук з новим телефоном! Як сказала мені подруга, скільки такий зараз коштує… Людоньки, то ж ми на ті гроші могли пару місяців безбідно жити!
Син вперся, що я не маю права вказувати Дмитру, куди витрачати свої гроші. А я цього не розумію! Бачить же, що сім’ї важко живеться. Повинен же розуміти, що нам кожна копійка важлива! А отаке робить… Боже, що ж воно буде далі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!