Питання, яке хвилює не лише людей похилого віку, а й чимало молодих осіб. Усім нам рано чи пізно доведеться кинути роботу і піти на пенсію, розміри якої аж ніяк не тішать око. Ось і основна квестія: чи можна прожити на ці копійки без додаткового підробітку чи допомоги збоку?
Усі політики, чиновники та бізнесмени розповідають, що у нас усе добре і ніяких проблем для пенсіонерів немає. Сьогодні ж ми глянемо на проблему очима самих пенсіонерів.
Дізнаємося, наскільки морально та матеріально українці готові до того, щоб провести спокійну старість.
***
Скоро збираюся кинути роботу. Втомилася. Хочу пожити для себе. Наступного року мені якраз буде 60. Думаю про пенсію. Друзі мене наполегливо відмовляють. Лякають тим, що мені катастрофічно не вистачатиме грошей. Може, вони й праві, але мені вже так хочеться пожити спокійно. А ви думаєте я зможу насолодитися вільним життям на одну пенсію?
***
Думаю, робота від слова “раб”. А звільнення від слова “воля”. Ось я й роблю вибір між цими двома поняттями. Але у домі в мене ремонт зроблений, техніка є, машину маю. Думаю, проблем з грошима не буде. Єдине, що боюся, чи зможу жити на пенсії. Звик постійно працювати, а тут цілковитий спокій. Думаю, знову піду працювати.
Покинула роботу в 60 років. Не з власної волі, просто треба було доглядати за мамою. Зараз мені дуже нудно. Від домашніх клопотів втомлююся більше, ніж втомлювалася на роботі. Думаю, мені зараз потрібна якась цікава справа. З онуками постійно сидіти не рекомендую, дозовано треба, тоді добрі стосунки будуть, як і з рештою родичів. Ну і здоров’я важливе, бо саме воно з’їдає бюджет.
***
Я працювала доки сили та здоров’я дозволяли, поперед батька, як-то кажуть, не бігла. До 68 років ще бігала на службу. А потім нарешті втомилася. Дуже боялася сидіти вдома і нічого не робити. Втім, уже три роки як на пенсії. Усе добре. Навіть хворіти менше стала. Грошей хоча б на лікування менше йде. Лягаю, коли хочу, встаю, коли хочу, плани власні маю на день. Воля. Хотіла б колись на відпочинок поїхати, але на це пенсії не вистачить. Втім, і на тому Богові дякую.
Було страшно залишитися без роботи. Зараз час такий, що треба бати ґрунт під ногами. Але з часом звикла. Довго не могла відвикнути від щоденної штовханини у транспорті, спілкування з колегами та відчуття власної потреби. Тому, якщо ви боїтеся йти на пенсію, то головне просто наважитися. Далі звикнете. Єдине, що з грошима проблеми будуть.
***
Це тільки міські пенсіонери пишуть, що їм на все вистачає. У мене по-іншому. Ви спробуйте прожити в селі, де пенсія мізерна, школи немає, медпункту теж. Молодь уся поїхала, одні пенсіонери залишилися. Хіба вони живуть? Виживають. Навіть худобу тримати складно, бо й вона ситуацію не рятує. Ніби все своє, але й те треба спочатку купити, удобрити, виростити. Важко.
***
Про пенсію я думала ще задовго до того, як вона в мене настала. У нашій країні без роботи складно, хоч і з нею не легше. А без неї взагалі нормально жити не можна. Дозволити собі нічого не можу, зате помріяти ніхто не забороняє. Я собі тут карту бажань зробила. Там онуки, море, тепло, врожай хороший і таке інше. Якщо забути про гроші, то почуваюся на пенсії чудово. Вона вся йде на комуналку і мізер на продукти. Але нічого, жити треба.
Вимушено пішла з роботи, коли мені було 57. Потім ще й овдовіла. Думала, не проживу на одну пенсію. Хотіла навіть на нову роботу влаштовуватися, але все, що мені пропонували, прибиральниця. Не погодилася. Живу зараз лише на пенсію, зате у своє задоволення. Курорти не відвідую, зате у спокої відпочиваю. Ніякої метушні, проблем і таке інше. Життя ж таке коротке. Та й Бог людину не для того створив, щоб вона на коня перетворилася!
Отож, так чи інакше нам усім доведеться вийти на пенсію. Для когось це буде випробуванням, а для когось стане довгоочікуваним відпочинком та можливістю пожити для себе. Тому як прожити на одну пенсію — питання зовсім не пусте. І точно важливе для кожного. Подумайте й ви, боїтеся ви цього періоду чи ні? Вважаєте доходи пенсіонерів достатніми для повноцінного життя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!