Я свого сина Кирила добре знаю, бо сама його виховувала. Всю душу вкладала в цю дитину, поки його тато бігав за кожною спідницею. Як мені це набридло. От і вигнала його після чергового загулу.
Мені було вкрай важко. Чоловік майже не допомагав. Він виїхав за кордон, хотів забрати сина, коли той був підлітком. Але я не дозволила, знала, що колишній зіпсує мені дитину, не буде за ним належним чином дивитися.
Згодом Кирилко виріс, став студентом економічного інституту у нашому місті. І це чудово, нащо оселятись в гуртожитку, рахувати кожну копійку, як є де жити. Та мене бентежило, що син ніколи не приводив дівчат. Я навіть не знала, чи він взагалі бодай колись з кимось ходив на побачення.
– Синку, якщо в тебе є дівчина – обов’язково її приведи додому, познайомитися. Я тобі підкажу, чи хороша вона. Все ж краще розуміюсь на людях.
– Е, мамо, лише якщо у нас будуть серйозні стосунки. А так, то нащо?
– Ну, дивись! Я ж тобі щастя бажаю, ти знаєш.
Досить довго Кирило не приводив нікого. Я вже й подумала, можливо йому взагалі дівчата не цікаві? А тоді з’явилась в нашому житті Олеся. Тендітна, ніжна і дуже тиха. Вона навчалась на педагогічному факультеті. Мріяла вчителькою стати.
Під час першої ж зустрічі я зрозуміла – це не наш варіант. Зовсім дівчина не яскрава, не моторна, така в побуті ні до чого. Натякала синові. Та він за неї так вчепився, нікого не слухав.
Врешті вони все ж одружилися. А потім я запропонувала:
– Живіть у мене. Місця достатньо, нащо витрачати кошти на оренду? – сама ж хотіла допомогти молодим, знала, що перші роки не прості для подружжя.
Мабуть, Кирило відразу пошкодував, що обрав Олесю. Вона нічого не вміла, готувала поганенько, прибирала всього раз на тиждень. І все навчанням прикривалася. А тоді ще й завагітніла.
– Нащо вам зараз дитини? Не зарано? Роботи нормальної немає, грошей.
Та мене, як завжди, ніхто не слухав. Син робив все, аби роботу знайти. А за спеціальністю влаштуватися не вдавалось. Не піде ж розумний хлопець із вищою освітою вантажником? Я б це ніколи не дозволила. А от Олеся роботу не шукала. Лиш скаржилась, що нічого не встигає. Лишень про себе думала, страшна егоїстка.
Народила невістка онука. Та тоді почалися нові претензії. Хотіла вона, аби Кирило поруч цілодобово сидів. Та хіба має чоловік прив’язаним бути? Що це за життя? Не чоловіча то справа дитину бавити. Ще й примушувала його серед ночі вставати заспокоювати хлопчика. А я все синові кажу:
– Ти берегти себе маєш. Як ти роботу нормальну знайдеш, як постійно не виспаний? Сходи з друзями на пиво, розвійся!
Олеся ж страшенно ображалась на мене. Почались в хаті сварки, мало не щодня крики. А тоді ще й виявилось, що невістка знову вагітна. Не уявляю, скільки розуму треба мати, аби не думати головою, а клепати дітей без роботи. Мій бідний син так через все це нервував, що навіть схуд. Все Олеся вимагала від нього гроші.
– Слухай, а ти могла б сама заробляти. Чимало дівчат з дому працюють. Лишень не треба виправдовуватись.
Не знаю, чи то я на неї вплинула, чи що, але Олеся зайнялась он-лайн репетиторством. З’явилися у неї гроші. Відразу така смілива стала, нахабна, сперечатися зі мною почала. А сина мого зовсім не підтримувала.
– В хорошої дружини чоловік завжди гарно заробляє. Вочевидь, ти погано його мотивуєш.
– А в нормальної мами такий син і не виросте.
Уявляєте, як важко мені було все це терпіти. Ще й бачити, як онуків моїх ця дівка псує. Та раптом, одного дня, без попередження, невістка забрала дітей і пішла геть. Лиш записку залишила, що подає на розлучення. Такого я аж ніяк не чекала. Але нарешті вдома запанував спокій.
І все в нас з Кирилом добре було. Я запевняла, що це на краще, знайде іншу, яка його цінуватиме. А тоді, минуло кілька років і сталася із моїм сином біда. Пішов з хлопцями в клуб, випили вони трохи й стався в нього інсульт. Лікарі відразу пояснили, що стан важкий і відновити організм після такого дуже важко.
Довелося мені свою дитину доглядати. А це важко, я все ж пенсіонерка. Та й грошей чимало йшло на лікування. Вирішила я невістці зателефонувати, вона стільки років в нас жила і не платила. Кирило – батько її дітей, як-не-як.
– Ти мусиш негайно до нас переїхати, твій чоловік лежачий, його треба доглядати.
– Немає в мене чоловіка вже давно, я розлучена!
Вона кинула слухавку і навіть не передзвонила. Ви уявляєте? Після всього добра, яке я їй зробила? Ще й онуків вочевидь не дозволить бачити.
І що мені робити? Як примусити невістку повернутися?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!