Чи вірите ви у долю? Чи вважаєте, що кожна людина сама будує своє життя?

Якщо ви коли-небудь задавали собі запитання “Чому в житті так буває, що найкращим дістається — найгірше, а гіршим — найкраще?” Тоді ця притча для вас.

Жили три сестри. Вони були абсолютно різні між собою. Молодша — лінива та неохайна. Середня — прикра дівка. А старша — роботяща, вродлива та добра. 

Якось повз їх будинок проходила одна старша пані. Дівчата заметушилися та давай розпитувати, хто ж ця незнайомка. Жінка їм відповіла:

– Вітаю вас! Я та, хто дарує долю. Настав і ваш час тепер виходити заміж. Тому гайда зі мною, я покажу доленьку вашу.

Сестри рушили в дорогу разом з пані Долею. Раптом вони проходили через дім у якому проживав один дуже працьовитий легінь. Тоді жінка сказала: 

– Нехай він буде чоловіком наймолодшої із вас.

Тоді вони пішли далі та побачили перед собою великі маєтки наступного нареченого. Він був із заможної родини, був дуже мудрим і вродливим. Жінка далі почала говорити:

Пошепки

– А він стане чоловіком для середньої сестри.

Нарешті залишилось дізнатись, кого доля приготувала для найстаршої сестри. Вона була у передчутті. Однак усі її сподівання враз розвіялися, коли вона побачила свого нареченого. Його житло відрізнялося від усіх попередніх хлопців. Воно було старим, занедбаним, брудним та неохайним. А під парканом лежав він — п’яниця. 

– Це буде твій чоловік — сказала далі незнайомка старшій дівчині. 

Розчарована від побаченого, дівчина почала запитувати в жінки:

– Чому сестри мають таких гарних чоловіків, хоч зовсім не заслуговують на те, а я усе життя працюю, труджуся та допомагаю іншим і отримую таку долю? Хіба не знайшлося для мене кращого нареченого?

–  Звісно є, дитинко, однак тільки з тобою він зможе змінитися й стати кращим. 

Отже, ця притча вчить нас приймати те, що доля нам подарувала.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector