Як і всяка мати, я дуже хотіла, аби моя єдина доця була щасливою. Тому вже у 18 років вона мала свою квартиру з хорошим ремонтом та новими меблями. Ми з чоловіком там все до ладу довели – тільки заходь та й живи.
Але дитина наша дуже довго не хотіла в тій квартирі жити. Казала, що сумно їй самій в чотирьох стінах сидіти, тому товклася біля нас. Я тому тільки рада була. Та все одно настає час, коли дитину треба відпускати у вільне плавання. Знайшла наша Діана собі чоловіка, а той її заміж покликав. Зрозуміли ми, що стала геть дорослою наша маленька дівчинка.
Весілля пройшло чудово: і зять нам сподобався, і свати. Думалось, що все буде в молодих добре в житті. Але Сашко виявися не таким вже й золотим, як моя донечка розказувала.
– Та, а прийдеш до нас на днях? – знову завітала в гості донька з проханнями. – У нас там кран в душі зламався, вода на всі боки тече. Може б ти глянув?
– Ой, доню, та я ж то і не проти. Але ж в тебе чоловік є! – казав їй одно мій Андрій. – Чи в нього рук нема, чи грошей, аби спеціаліста викликати?
Хочете читати ще більше цікавих історій? Підписуйтесь на канал: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Тату, не починай. Ти ж знаєш, що Сашко дуже на вас ображається через ту квартиру…
Щоразу, як Діана за це розмову заводила, мені хотілося добряче її до тями привести! Сашко, бачте, ображається! У нього свого житла не було, тому після весілля Діана взяла його жити у свою квартиру. Той спочатку зрадів, а тоді взнав, що житло те на мого чоловіка оформлене, а не на доньку. І почав концерти видавати. Мовляв, у приймах він жити не хоче.
Нічогенькі такі прийми, скажу я вам!
Я думала, він через місяць-два одумається, але ж дива не сталося. Сидить там, на всьому готовому, а як треба щось зробити – і пальцем об палець не вдарить!
– А мого тут нічого немає, аби я хазяйнував, ясно? Зараз я прикручу розетку, а ви мені скажете, що треба було не так! – виступав зять.
Я його тільки через те терпіла, що доньці не хотіла щастя псувати. Бо ж любила вона таки того Сашка. То ми й мовчали…
Але недавно таке сталося, що в мене і слів не знайшлося, аби щось відповісти!
Був у мого чоловіка ювілей. Запросили ми в гості і доньку із зятем, і сватів, і друзів. Думали, посидимо нарешті всі разом, великою дружною родиною. Аж тут сваха моя зголосилася казати тост.
– Любий мій свате. Знаєте, людина ви хороша, мудра. І таки пожили вже… Дай Боже кожному стільки пожити! І всі вам тут довгих і щасливих років бажають, але я от що скажу: нехай вам хоч на старість пошле на розум дітям квартиру відписати. Бо так її на той світ із собою і заберете! – мовила вона і випила до дна.
Там всі просто роти пороззявляли від такої промови. А та сімейка тільки щасливо посміхалася…
Донька довго за цей вчинок просила вибачення. Прийшлося їй казати, що я зла ні на кого не тримаю. Але ж ясно, що діла вже з того не буде. Як дивитися тепер їм усім в очі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Ще більше цікавих історій від автора читайте за посиланням: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!