Мій тато завжди був поважною людиною в селі. Багато років працював селищним головою. В нашій родині він був головним, усі покоління його слухали й поважали. Тож коли мій син обрав собі наречену відразу повіз її знайомитись до діда. Його благословення було надзвичайно важливим.
– Якась твоя Катя надто пихата! Уся така міська фіфа! – Зауважив дід.
– Та ні, тобі здається, вона з простої сім’ї, дуже добра. Просто дитинство мала важке, тато помер, коли їй три роки було.
Врешті старий схвалив вибір мого Андрія. За рік ми зібралися на Великдень і Катерина повідомила, що очікує на первістка. Це було прекрасною новиною в таке світле свято.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Вагітність Катерини була досить складною, місяць вона лежала на збереженні в лікарні. Та згодом все ж народила здорового хлопчика. Спочатку діти зателефонували нам, батькам, а потім і дідові.
– Я сподіваюсь малюка назвете на мою честь?
– Та ні, насправді ми інше ім’я обрали, – раптом зауважив Андрій.
– Та хіба це правильно? І навіть не порадились.
Старого це страшенно образило. Він навіть говорити не хотів. А в день виписки самотужки приїхав до пологового. Коли Катя з дитиною вийшла – він заявив.
– Дам вам тисячу доларів, як назвете хлопчика на мою честь!
– Та я його Свиридом і за мільйон не назву! – грубо відповіла Катя.
Дід образився і навіть на родини не прийшов. А хлопчика врешті назвали Тимофієм.
Як на мене, молоді мали без грошей діда послухати, просто з поваги. А як вважаєте ви?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!