– Дарино, тобі вже 30 років, а думаєш тільки про роботу! Твій час спливає! – кричала мама, поки я мріяла про побачення з молодим пацієнтом

– Дарино, Тобі вже 38 років, а ти й досі одна! Хіба це годиться? Он у Маринки малий вже в коледж вступив, а тобі одна робота в голові!

Я ніяк не реагувала на такі розмови з мамою, бо вже звикла до цих лекцій з приводу мого життя. 

Їй не подобалося геть усе: і моя робота, і мої сильні та незалежні подруги, і мій спосіб життя. 

– А я тобі казала не йти в злощасну хірургію! Ні, щоб на терапевта вивчитися або на стоматолога. Так би хоч гроші нормальні заробляла. 

Я сиділа і намагалася не вдаватися у все те, що тараторила найрідніша. Треба думати про щось хороше! 

Як я не намагалася, але в голову лізли тільки думки про зламані кінцівки, операції і аналізи. Стоп! Думати треба про щось світле! От наш новий пацієнт — справжній красунчик. Смуглявий, стрункий ще й сміливий. А найголовніше — дуже молодий. 

Де мої 20 років? От я би його тоді обкрутила. Але мені і зараз нічого не бракує! 

Бачила, як він на мене очима стріляв, коли я йому ногу вправляла після невдалої поїздки на мотоциклі. 

– Ти мене чуєш, Дарино?! Взагалі до матері ніякої поваги нема. Я тут зі шкіри пнуся, щоб її життя влаштувати, а вона в хмарах витає. Знову про свою лікарню думаєш?

– Та я слухаю, мамо, слухаю… Дуже уважно!

А сама думками вже в своїй рідній хірургії. Треба ж завтра перевірити рентген нашого мотоцикліста. Тим медсестричкам тільки одне в голові — ще знімки загублять. 

Пошепки

А я йому все одно більше подобаюся. Зріла жінка, реалізована, небідна. У нас з ним буде короткий, але дуже яскравий роман. Потім він мене, звісно, кине, але плакати я довго не буду. 

Поремонтую ручку якомусь принцу, і він з вдячності візьме мене собі за дружину. Отоді вже я заживу так, як мріє мама. 

– Дарино! Дарино!

– А… Що? 

– Ну, взагалі мене не слухаєш! Чайник закипів.

І справді! Я б навіть сказала, що закипіло одразу 2 чайники. Один з них в мене на шиї.

Отакі-от в мене розмови з матусею. І як то ще пара вухами не йде?

Чи люблять Ваші батьки вас повчати? 

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Adblock
detector