Ми з Орестом живемо у власній квартирі та виховуємо 11-річну донечку красуню. Наша сім’я щаслива. Ми майже не сваримось та гарно живемо. Лише одне порушує таку нашу ідилію – родичі чоловіка.
В Ореста ще є сестра, що живе в тому ж місті, що і ми. Свекруха живе в селі і на вихідні приїздить до дочки, а та вже садить в машину свою маму, двох дітей і всі разом їдуть до нас.
Я не проти гостей, але, коли це відбувається щовихідних, то дуже втомлює. Мені ж треба готуватись до їх приїзду – прибрати, наготувати. Як приїдуть, то бігай коли них та догоджай, а тоді весь вечір знову все прибирати та розставляти по місцях.
Їхня така гостина помалу переросла в сімейну традицію, я так бачу. Чоловіка все влаштовує, Орест любить гостей.
Найцікавіше, що мені на родичів чоловіка, так виходить, що і образитись не вийде. Бо вони щоразу як приходять, то нахвалюють мене Орестові, яка я гарна господиня, як смачно готую, що йому зі мною пощастило.
Але мені набридло, що у свій вихідний маю догоджати постійно гостям і витрачати на це чималі гроші. Вирішила все ж поговорити з чоловіком стосовно цього, щоб змінити цю традицію.
– Давай тепер ми до твоєї сестри в гості поїдемо чи до мами. Я втомилась постійно готуватись до їх приїзду – кажу.
Чоловік мене зрозумів та підтримав. До сестри він у гості не напросився, бо не така Орест людина.
Та все ж ми знайшли вихід. Ось уже троє вихідних підряд ми попереджаємо, що нас не буде вдома. То ми на день народження до друзів ідемо, то на екскурсію, то в зоопарк. Вже не знала, що ще вигадувати.
Та, схоже, родичі зрозуміли наш посил, бо на ці вихідні зовиця запросила нас до себе у гості.
Тепер хоч відпочину і матиму можливість оцінити, яка ж зовиця господиня. Маю надію, що ми і надалі гостюватимемо не лише у нас вдома.
Як вважаєте я правильно вчинила? Що б ви робили?