Моя свекруха вже на пенсії, живе сама у квартирі. Звісно, на ті жалюгідні виплати від держави дуже важко прожити. Тому ми раз на тиждень допомагали пані Ользі фінансово, давали десь 500 гривень.
Їй вистачало і на комуналку, і на продукти та щось навіть з одягу купити. На пенсії свекруха мала багато часу, тому почала в’язати одяг. То якусь теплу камізельку зробить для онуків, шарфик зв’яже чи шкарпеточки.
Ми з чоловіком не мільйонери, заробляємо не дуже багато. Однак, ті гроші, які ми віддаємо для свекрухи, не роблять велику проблему в нашому родинному бюджеті. Ну що тих 500 гривень в тиждень, то ж не 40 тисяч!
Але тепер свекруха перестала цінувати нашу допомогу та сіла нам на голову. Її “вимоги” збільшилися і 500 гривень вже було мало:
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
– Ой, ну я не знаю, чи мені вистачить цієї суми на тиждень. Продукти так виросли в ціні.
– Ну давайте ми будемо вам купувати якісь крупи чи овочі самостійно.
– Ні, не треба. Я сама люблю ходити в магазин, хоча б якась розвага на цій пенсії.
Тоді ми вирішили давати пані Ользі 700-850 гривень, інколи й цілу тисячу. Але їй не вистачало!
– Ми твоїй мамі у неділю тільки гроші залишили. Сьогодні середа, вона дзвонила та просила ще 500 скинути. То в неї така комуналка дорога чи що?
– Не знаю. Зараз опалювальний сезон, сама розумієш.
– Ні, такого я точно не розумію.
І от через “проблеми” свекрухи я залишилася без нової пари чобіт на зиму, а чоловік не купив зимові шини. Добре, що ми хоча б назбирали пару тисяч дітками на свята зимові.
Минулої суботи я поїхала в магазин на закупи. Взяла мандарини, апельсини, крупи, олію, солодощі. Ще окремий пакет продуктів для свекрухи. Тим паче, що пані Ольга якраз жила у сусідньому районі, мені буквально дорогу перейти від магазину.
– Я вам принесла продукти. Дивіться, мандарини свіжі, апельсини. А тут гречка та рис.
– Дякую. Ну ти все поклади до холодильника, бо я не можу, в мене серіал починається.
От відчиняю я дверцята – а там такий набір продуктів, що на пару секунд аж оторопіла. Здавалося, що я потрапила в магазин з екзотичними делікатесами.
Стейк лосося у великій пачці, сир “Камамбер Елітний” та пачечка 500 грамів натертого “Пармезану Італійського”, пачечка хамону нарізаного, палка ковбаси та лохина. Зараз зима і такі ягоди коштують майже 200 гривень за маленьку скляночку. Ну одразу стало зрозуміло, на що саме наші гроші витрачає свекруха.
– Вибачте, а ви що, магазин пограбували? Чи що?
– Ні, просто захотілося чогось смачненького.
– І дорогого? Ви ціни на той сир чи лосось бачили? Я такі продукти тільки на свята купую для гостей. А у вас, я так бачу що не день – то свято!
– А вам на мене шкода пару гривень витратити? Вибрала мені найдешевшу гречку та рис, а я тим давитися маю?!
Я так розлютилася на свекруху, що забрала пакунок з продуктами. Звісно, того ж вечора розповіла чоловікові правду про меню мами:
– Моя мама також на пенсії, але досить скромно живе, не робить канапки з лосося чи пармезану. Ти б бачив холодильник твоєї мами! Таке враження, наче вона сеньйора італьська.
– Ну може вони на акції були.
– Серйозно? Той лосось що зі знижкою, що без знижки дорого коштує. Ми на ті гроші могли дітям докупити солодощів чи іграшок. А що я зараз маю казати їм? Вибачте, але бабуся захотіла пармезан, тому ви обійдетеся без санчат?
Навіть коли Олег зателефонував, то пані Ольга не виправдовувалася. Навпаки, почала нас звинувачувати у всіх своїх бідах:
– То я тебе ростила, виховувала, аби ти на старості пачку сиру шкодував?!
– Мамо, я з радістю тобі допоможу. Але..
– Що але? То вже старій матері гроші на продукти пожалів. Певно, тільки зрадієш, коли я з голоду вмру!
Особисто я вже не можу так спокійно довіряти свекрусі в плані грошей. От на 500 гривень можна спокійно одній людині прожити тиждень. Звісно, інколи хочеться себе потішити чимось солоденьким. Але ж не лососем чи пармезаном.
Нам зараз дуже і дуже дорого утримувати свекруху. А пані Ольга вже встигла нажалітися іншим родичам, що ми такі-сякі, їй навіть хліба не хочемо купити. Ославила нас на всю родину. Хоча ми ні в чому не винні.
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!