– Де ще 10 тисяч доларів?! – Батькам позичив, хіба ти проти?

Я виставила чоловіка за двері, бо він занадто багато грошей відправляв своїм батькам. Не подумайте, що я жадібна чи меркантильна, зовсім ні. Але всьому має бути своя межа.

Зараз наш сімейний бюджет практично тримається на мені. Грошей, які Павло заробляє, не вистачає навіть на продукти. 

Свого житла в нас ще немає, тому я дуже заощаджую на всьому, щоб якомога швидше вирішити це питання. Навіть батькам, які живуть від пенсії до пенсії, не завжди можу грошей надіслати. 

А от чоловік мій, схоже, має зовсім інші погляди на ситуацію. Щомісяця матері він відправляє такі суми, які я могла б відкладати на наші спільні потреби. І все це ще й до того, що ми майже всі вихідні проводимо на її дачі, виконуємо усю брудну роботу.

– Слухай, у твоїх батьків є все: квартира, будинок, город із продуктами домашніми… Нащо ти їм такі шалені суми даєш? Може, нехай би жили скромніше? – запитала якось я чоловіка, коли ми саме пололи полуницю.

– Тобі що, шкода? Вони вже не молоді, їм важко. А я – єдиний син. Хіба я можу не допомагати? – як завжди відповів Павло.

– Але я ж своїм так багато грошей не даю, хоча теж одна в сім’ї! Давай так: допомагай їм і далі, якщо хочеш. Але суми все одно треба зменшити. Таки це мої гроші, то мені ними й розпоряджатись, – сказала я Павлу і він навіть зі мною погодився.Я щиро вірила, що після тієї розмови ми нарешті один одного почули. Але ж ні! Уже наступного місця я у коробці з відкладеними грошима не дорахувалась кількох тисяч доларів! 

Пошепки

– Чоловіче дорогий, а ти не підкажеш, куди наші гроші з коробки поділись? Я точно знаю, що тут було більше! – не стала приховувати я свого обурення.

– Ну, я взяв. Батько попросив на машину позичити. Мама каже, що на їхню вже й дивитись страшно, не те, що всередину сідати. Вони повернуть пізніше, – відповів весело Павло.

Мене це так обурило, що я і слів потрібних підібрати не змогла. Пішла подихати свіжим повітрям, а як повернулась – зібрала речі чоловіка і виставила їх за двері.

Я все розумію: батьки, старість, єдиний син. Якби він ті гроші сам заробляв – нехай би роздавав їх хоч і безхатькам, я б і слова не сказала. Але красти в мене гроші після того, як ми все обговорили – це вже край!

Зараз він намагається до мене повернутись, але в той же час розпускає плітки про мою жадібність… Не знаю, чи варто взагалі далі вести діалог з цією людиною, якщо в нас геть різні погляди на життя!

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Варто миритись з чоловіком?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!