Рік тому я народила первістка, донечку Зорянку. Однак, просиділа у декреті тільки 7 місяців та вийшла на роботу. Тоді нам було важко прожити на зарплату чоловіка. Ми, звісно, мали до того деякі заощадження, але гроші швидко закінчилися. То ж треба купувати підгузки, одяг, іграшки.
Але не знали, з ким залишити дитину. В садок ще дуже і дуже рано віддавати. Няньку ми фінансово не потягнемо, тим паче, що я не хотіла, аби мою дитину виховувала чужа людина.
Тому звернулися за допомогою до батьків. Свекруха нам одразу відмовила. Типу, то ви для себе, а не для мене дитину народжували.
А моя мама радо допомогла. Ну і ми домовилися, що мама буде отримувати “зарплату”.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Ми беремо на себе повністю оплату її комуналки, купуємо продукти та частково одяг. Адже розуміли, що маминої пенсії не вистачить на спокійне життя.
І все було добре. Чоловік на машині забирав та відвозив маму, вона постійно няньчила Зорянку. Її “зарплата” не сильно била нам по родинному бюджету. Та і комуналка в неї маленька виходило. Щосуботи ми їздили на закупи, брали для мами овочі, фрукти, м’ясо свіже та ще різні крупи. Ще могли ліки взяти.
На Миколая подарували їй теплу курточку, а на іменини – нові чобітки та сумочку. Недавно, на день Закоханих подарували ще сукню, аби мала до церкви на службу ходити.
Інколи мама ще встигала нам приготувати смачну вечерю, допомогти поприбирати. Звісно, ми не хочемо заганяти маму в рабство, прийде час і віддамо Зорянку в садочок при першій нагоді.
І от на днях до нас у гості прийшла свекруха, ще й без попередження. Вдома була мама, вона її пустила до кухні. Я якраз прийшла додому в розпал сварки
“Та як ви взагалі смієте?! Де ваша совість?!” – чую, як свекруха викрикала на кухні.
– Що у вас трапилося?
– Та от, не думала, що сваха так низько може впасти в моїх очах.
– Що вам вже моя мама поганого зробила?
– Не мені, а вам! Вона бабуся і повинна наглядати за онучкою безкоштовно. А вона що вигадала?! Зарплату?
– Вас це не стосується, ви нам взагалі відмовили в допомозі.
– Та я бабуся, а не рабиня. Боже, як вам не соромно?!
Моя мама вже аж сама не плакала, тому мені довелося за руку виводити свекруху з квартири. На щастя, мій чоловік тоді заступився за маму та не слухав крики свекрухи.
Однак, мама взяла близько до серця ті слова. І тепер не хоче приймати від нас ні гроші, ні продукти чи ліки:
– Ну я не можу. Виходить, що сваха мала рацію, я вас…
– Мамо, ну ти знайшла, кого слухати! Смішна така.
Не знаю, що робити далі з мамою, бо вона взагалі нічого не хоче від нас. Невже ми дійсно щось не так зробили? Може, варто мамі більше грошей давати чи що?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!