– Де зараз ваша дружина? – До подруги пішла. – Не думаю, що це так. Вона вам бреше! – переконувала мене незнайомка…

Коли мені було 25 я одружився з Катею. Ми познайомилися в університеті, тоді почали зустрічатись, і через рік вирішили розписатись. Спочатку все так добре було, жодних сварок, скандалів. Однак Катя хворіла, мала проблеми з нирками, стояла в черзі на трансплантацію. Коли їй нарешті знайшли донора, ми були дуже щасливі. Все ніби знову стало на свої місця, але не надовго…

Якось дружина поїхала до подруги, а я вирішив приготувати для нас вечерю. Тоді лунає дзвінок у двері, я відчиняю та бачу перед собою жінку, яку раніше не зустрічав.

– Добрий день. Скажіть, будь ласка, де ваша дружина зараз? — запитала мене вона.

– Добрий. Вона у подруги. А щось трапилось?

– Сумніваюсь, що вона у подруги. Вона зраджує вам з моїм чоловіком. — заявила незнайомка.

– Що ви таке кажете? Цього не може бути! — з посмішкою відповідав я.

– Я зараз вам доведу, що не брешу.

Пошепки

Тоді вона простягає мені фото, на яких моя Катя цілує іншого, а потім показала ще й відео. Тоді світ пішов з-під ніг. Я не вірив своїм очам, до того ж навіть не підозрював, що вона зраджує вже цілий рік. З розпачу не знав, куди себе подіти. Серед ночі Катерина повернулась й, ні про що не здогадуючись, жартувала, розповідала, що робила з подругою. Я довго слухав ці пусті балачки, а потім не витримав:

– Досить! Я все знаю. Ти мене геть за дурного маєш?!

– Що? Чому кричиш?

– Ось поглянь і скажи мені, хто це поруч з тобою?

Катерина мало не зомліла від побаченого. Вона не знала, що відповісти, а потім почала ридати й виправдовуватися, але я не хотів її слухати. Потім зібрав усі свої речі та пішов з хати. Декілька днів вона ще дзвонила до мене, просила вибачення, казала, що більше це не повториться, та було пізно.

Мені хотілось якнайшвидше розлучитись, але через тиждень дізнався, що Катерини не стало. Через стрес та переживання її нирки перестали функціонувати. 

Дуже тяжко я переживав втрату дружини, бо справді її любив. До того, як дізнався про її зраду, щиро хотів прожити з нею довге та щасливе життя. Від того часу вже минуло три роки, але я й досі виню себе у смерті Каті. Не знаю, як мені все це пережити? Як продовжити жити? Про нові стосунки взагалі мовчу. До них я точно не готовий. 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Soffi
Adblock
detector