У мене дві невістки. Ксенія – ну просто золото! Така працьовита, золоті ручки, хазяйновита дівчина. Вдома ідеальна чистота, наче в операційній, ще й встигає за дітьми слідкувати і на роботі працювати.
А от Катерина… Боже-Боже, ну я не знаю, де такі дівки беруться, чесно. От мій син, певно, якийсь сліпий чи дурний? Таке “щастя” мені в родину привів, що сиди і плач. Навіть коли подруги запитують мене за невісток, то я згадую тільки Ксенію. Краще похвалитися, ніж осоромитися, чесно.
Нещодавно приїхала з дачі, привезла помідори. Вони такі солодкі, м’якенькі, аж тануть в роті. То я навмисне зібрала все, аби віддати невісткам. Ну хай законсервують на зиму чи до салату дадуть.
Спершу заїхала до Ксенії. Вона так дякувала, що аж передякувала. Ми разом стали на кухні, половину пустили на аджику, половину замаринували. Я ще погралася з онуками, почитала їм казки.
Наступного дня поїхала до Каті. Вона мені просто відчинила двері та пустила на квартиру, наче то якась собака має забігти. Ні чаю не запропонувала, відро не взяла. Сіла на диван і почала нігті пиляти.
– Доню, а я вам помідори привезла. Може станемо, замаринуємо?
– Вам треба – то і з тим грайтеся. Я не буду, в мене манікюр новий.
Я не принципова, сама дійшла на кухню та ледь не втратила дар мови. Гора брудного посуду, у холодильнику пусто, валяються якісь іграшки, коробки з-під піци. Ну в невістки є посудомийка та робот-пилосос.
У такому гадюшнику я не хотіла нічого робити. А невістка далі сиділа собі на дивані, наче та королівна.
– Катерино, це що за безлад?
– А вам яка різниця? Ви з нами не живете. Все нормально.
Така хамська поведінка мене дуже розлютила. Я прочитала Каті нотації, що не можна так грубо відповідати. І що нормальна господиня квартиру тримає в чистоті. Складалося враження, що тут не живе родина, а якісь бомжі.
Покричала і пішла додому. І ввечері до мене зателефонував син:
– Мамо, ти що за скандал влаштувала вдома?
– Петре, а тобі подобається в такому безладі жити та харчуватися якоюсь доставкою з кафе? Я привезла вам помідори з дачі.
– Вони всі гнилі, Катя їх викинула. Над ними вже мухи літали.
Ось так невісточка мене гарно оббрехала. Я кожен помідорчик вибирала, обережно складала, аби не потовклися в дорозі. Ще й сама помила, хвостики повідривала. А вона каже, що то гниль.
Так я посварилася з сином через ті нещасні помідори. Тиждень до мене не телефонує і трубку не підіймає. Мало того, Петро ще й з братом не хоче говорити. Образилися на нас, пани великі.
Не розумію одного – чому Катерина так скептично до мене ставиться. Он Ксенія мене мамою називає, постійно у гості запрошує. А Катька просто ну от… Наче мене за ворога тримає, чесно.
Я не бажаю їй зла, навпаки, хочу допомогти. Якби не любила невістку, то не привезла б їй ті помідори. Хотіла як краще, а вийшла ще винною. От чому вона так до мене ставиться?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!