Бабусі та дідусі не помирають. Вони завжди залишаються поруч з нами. Ми можемо їх не бачити, але завжди відчувати присутність. Інколи так хочеться почути голос рідних, відчути їхній запах, знову заглянути в ці добрі та лагідні очі….
Пам’ятайте, вони й надалі живуть в наших серцях. Найчастіше смерть дідуся або бабусі є першим серйозним стресом, з яким ми стикаємося в житті. Це перша серйозна розлука, тривалістю у все життя. Обривається зв’язок з рідними людьми, який був створений ще з першого дня нашого народження.
Найчастіше така втрата негативно впливає на психіку, особливо якщо вона відбувається в дитинстві. Дуже важлива поведінка батьків під час цієї ситуації. З дитиною потрібно бути максимально відвертими. Говорити, що бабуся тепер “на небесах”, як мінімум не доречно. Дитина має навчитися сприймати смерть, як реальність нашого життя.
Пам’ятайте, що наші рідні завжди присутні поруч з нами. Вони живуть у наших серцях та думках. В речах, які вони змайстрували власними руками, чи навичками та історіями, які розповідали. Завжди потрібно зберігати родинні реліквії, адже вони містять в собі дух роду, який є вічним. 
Ми повинні згадувати їх та продовжувати любити. Поки вони будуть жити в наших серцях, доти рідні будуть з нами. Не бійтеся собі згадувати про них, адже таким чином даєте їм можливість знову оживати.
Любіть, турбуйтеся про власне оточення. Будьте добрими до людей, саме так ви будете вшановувати пам’ять своїх близьких.
Ви згідні з цією думкою?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!