Історія про дві сім’ї, які жили разом по сусідству.
Жили мирно, гостювали один в одного, виручали в складні моменти. Але от тривало це не довго: закінчилася дружба, коли змінилося матеріальне становище однієї з сімей.
Ось моя родичка розлучилася з чоловіком через те, що той любив випивати. Жили скромно, від зарплати до зарплати, ще й чоловік любив витрачати гроші на алкоголь.
В її сусідки історія така ж, правда, з чоловіком вона не розлучилася. Ось так ходили один до одного, скаржилися на сімейне життя, своїх чоловіків та підтримували один одного. Як тільки один з чоловіків буянив, то ховалися один в одного.
Моя родичка самотньою не залишилася, а стала зустрічатися після розлучення з Ельдаром. Цей чоловік був з райцентру, статний, працьовитий. Двоє працювали, щоб щось надбати. Спершу купили мотоблок, потім машину, а згодом і власний трактор.
Все було добре, але от дружба з сусідкою ставала дедалі гіршою. Єдине спілкування у них було: привітання через паркан.
Дійшли до Ельдара чутки, що його дружина наліво ходить, прийшов до неї з питаннями, так, мовляв, і так, гуляєш, люди кажуть. А моя родичка Валя розплакалася та й почала запевняти чоловіка, що кохає його і такому чоловікові ніколи б не зрадила. Потім стала виясняти, звідки то такі чутки по селі стали ходити.
Слово за слово з сусідами і вияснилося, що “вітер дме” з сусіднього двору. Колишня подруга почала наговорювати на Валю. Та сердита одразу побігла виясняти стосунки до сусідки, а та раптово їй відповіла: «Так, я придумала, а думаєш легко мені було дивитися, як ви жити добре почали, як все купувати стали, а мені зарплатну картку від чоловіка ховати доводиться».
От тоді Валя і зрозуміла всю людську суть. Не одні люди їй заздрили в селі й вирішили з Ельдаром паркан високий зробити і менше спілкуватися з іншими, щоб людей не злити своїм добробутом.
А найбільше обурює те, що їм заважає також працювати й змінити своє життя на краще?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!