Діти повторюють долі своїх батьків

Завжди треба відповідати за свої дії. 

— Тату, у мене проблема, — нерішуче почав розмову Данило.
— Ну, давай, розповідай, — відірвався від читання Єгор, — що сталося?
— Схоже, скоро станеш дідом, — посміхнувся син, — але я не хотів, так вийшло, — поспішив виправдатися він.
— Зрозуміло.  Хто завагітнів від тебе? — складаючи газету, запитав Єгор.

Данило здивувався спокою батька, він чекав бурі гнівних слів, всіляких кар на свою голову, а тут, така тиша, але схоже це затишшя перед бурею.

— Надя Совкова, через вулицю від нас живе.
— Знаю. А в чому питання? Одружуйся, тільки й того!
— Не хочу з нею одружуватися. Навіщо? Я ще молодий, не нагулявся! Подумаєш … вагітна.,
— Ага, як з дівчиною спати ти дорослий, а як одружитися ще дитя, так? — рівним голосом сказав ущипливо Єгор і голосно крикнув:
— Мати, йди-но сюди. Тут синочок щось повідомити хоче.

— Ну що у вас тут таке? — запитала Катя, витираючи руки фартухом.
— Ось зробив дитину Наді Совковій, не хоче одружуватися!
— Правильно. Нема чого всяких бідняків додому водити. Бач, яка, полізла під мого сина, а тепер одружуйся, так? Дзуськи, не на того напала!
— Якщо правда від Данила дитина, що тоді? — запитав Єгор.

Катерина рішуче рубонула рукою:

— Це ще довести треба. Зараз всюди мода така пішла. Теревенять з ким попало, поки свіжі, потім шукають дурників, пересплять і … на тобі, милуйся, твоя дитина, але не точно чи твоя. Тільки мій Данило не такий дурень, щоб чужого годувати.
— А раптом, наш онук буде, що робити будемо? — знову ж таки запитав Єгор.
— Щось я не зрозумію тебе чоловіче, ти батько своєму синові чи сват з боку? Сидиш, думаєш, наш, не наш. Ні щоб думати, як сина захистити від будь-якої дівки, міркує! Політик, — обірвала його дружина, — я не дам, щоб якась дівка стала моєю невісткою. чи для того ми сина ростили і плекали, щоб цим Совковим дістався такий зять?

— Зять, що немає чого взяти, — стиха зауважив Єгор, Надя нахмурила лоб.
— Що ти сказав? Так на рідного сина? Зовсім з глузду з’їхав?
— А що Данило? Хорошим зятем буде поки ми з тобою живі, помремо, як перекотиполе стане!
— Давайте не каркай. А Данилові сказала, що експертизу проводити будемо. Ми їй доведемо, що від іншого нагуляла. Ти все зрозумів?
— Так зрозумів, я зрозумів. Завтра ж скажу, — не піднімаючи голови, сказав син.
— Ото ж бо, не кисни, не дамося, — переможно мовила Катя і вийшла.
— Мамка вийшла, тепер синок розкажи, як все вийшло? — попросив батько. Данило збентежено глянув на нього:
— Що, всю правду сказати?
— Ну так, інакше не розберешся, — м’яко відповів Єгор. Данило наморщив лоб.
— Це на свята сталося. У клубі я перебрав, з хлопцями пили всяку гидоту. Тому і відключило пам’ять, не пам’ятаю нічого. Отямився вдома. А привела мене додому, та сама Надя Совкова.

Як вона розповідала, коли йшли провулком, я раптом повалив її на траву, ну, в загальному, трапився гріх. Уявляєш батько, не пам’ятаю і все. Ніби відрізало. А тепер каже, від мене завагітніла. Я щось сумніваюся.

— І тебе не минула чаша ця, — зітхнув Єгор.
— У сенсі, чаша ця? Кого не минула? Ти що говориш? — не зрозумів син.
— У народі кажуть: Діти повторюють долі своїх батьків. Я теж одружився з твоєю мамою таким чином. Любив одну, а взяв іншу. Ось який життєвий парадокс. Відкрию свою таємницю. Була у мене в молодості в місті, де я навчався після армії, дівчина, звали Каріна. Любили один одного, мріяли одружитися.

Та не судилося. Приїхав на свята в село, так само як і ти випив, прийшов до тями в ліжку, сам зрозумів з ким. І одружився. Хоча не любив твою маму і до сих пір не люблю.

— А як же ти живеш без любові? Це ж жах, яка мука, — здивувався син, — зроду не подумав би. А з боку, ви така ідеальна пара. За що так покарав себе батько?
— Ти ж не винен, що народився на цей світ, через дурницю. Хто тебе підніме на ноги, виховає? Не одружився, покарав би тебе, невинного. Гріх між нами трапився, нам його і виправляти, а не прирікати дитя на муки.

Це мені так батько вселяв. Так і ти роби. Якщо експертиза доведе, що дитина твоя, то батьківським словом накажу одружитися. А ні, он Бог, ось поріг, йди. А дитя самі виростимо, — рішуче обрубав він.

Минуло півтора місяця. Скандал з сім’єю Совкових то вщухав, то розгорявся знову, все залежало від настрою Катерини. Надя і на вулицю виходити боялася. Одного разу зустріла Катю, так та  обізвала її по-всякому на людях, її крики переслідували дівчинку до самого будинку. Село гуло від чуток.

Нарешті Надя не витримала, пішла до них додому і сказала, дитина не від Данила. Взяла гріх на душу. Катерина переможно хмикнула, мовляв, нарешті все з’ясувалося. Тільки Єгор зауважив, що весь змучений вигляд дівчини говорить зворотне. Надя вийшла з воріт, Єгор наздогнав її, побачив заплакане обличчя, посадив на лавку сусідніх воріт.

— Тепер говори правду, Надя.
— А що казати? Дитина від Данила. А виходити заміж за нього не буду. Без батька як-небудь виростимо. Тітка Катя мені жити не дасть, навіть якщо Данила посватає. Я вам не рівна.
— Дурниці. Гаразд, почекаємо результатів експертизи, а тобі вірю. Як прийдуть вони, покажи. Катя може і заховати від мене. Домовилися?

Пройшов ще місяць, Надя на вулиці показала конверт Єгору, той відкрив і прочитав папір, там чорним по білому написано, Телегін Данило Єгорович 99,99% є біологічним батьком майбутньої дитини. Єгор рішуче взяв Надю за руку і повів за собою, та не зрозуміла спочатку:

— Ви що робите, дядько Єгор?
— Як що? Веду додому невістку з майбутнім онуком чи онукою, — відрізав він.

Надя вирвала руку і відскочила від нього. Поправила волосся і, сумно посміхнувшись, сказала:

— Дякую вам, дядько Єгор, але не піду з вами. Я рішуче відмовляюся від Данила. А дитя моє, сама вирощу, сама виховаю. Тільки передайте йому, в графі «батько», його ім’я впишу, негоже щоб дитя без батька ходило.
— Може, подумаєш? А Каті язика вкорочу, слова проти тебе не скаже.
— Ні, дядько Єгор, вже подумала і для себе вирішила. Піду я, — і пішла з понурою головою уздовж вулиці. Єгор стояв, дивився їй услід, потім розвернувся і рішуче попрямував додому. Хвіртку з шумом відчинив, по шляху штовхнув порожнє відро, по двору пролунав гуркіт і деренчання. На ганок вискочила Катя і Данило.
— Ти чого, Єгор, людей лякаєш?
— Наскільки я зрозумів, ти не хочеш одружитися з Надею, так? Я правильно зрозумів Данило? Твоя дитина, папір прийшов, — крикнув він.

Син нерішуче знизав плечима і подивився на матір, чекаючи її реакції.

— Ну і що, — войовничо відповіла Катя, — ніхто не винен, сама лягла. Данило, врешті-решт, мужик, піддався спокусі. Чого валятися такому добру.
— Тоді слухай сюди, Данило і ти Катюша. Поки я живий, забезпечу свого онука чи онучку. Данило на мої гроші нехай не розраховує. Не маленький, сам себе забезпечить. Ділянку візьму, будинок побудую. А помру, то всю свою частку господарства Наді відпишу, а не синку моєму.
— Ой, люди добрі, що творить, а? Сина рідного знедолив. Все цій швалі віддати хоче, — заголосила Катерина, Данило просто сів на ганок від несподіваного рішення батька. А те, що так і буде, анітрохи не сумнівався, знаючи рішучий характер свого батька.

Єгор розвернувся і пішов. Не слухав крики дружини. Пішов до друга і вперше в житті напився. Тому що була вагома причина.

А як ви думаєте, чи правильно вчинив Єгор щодо свого сина і дружини?

Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: