Діти мають допомагати батькам, вони їм винні. Це судження ми чуємо змалку. Нас виховують із думкою, що колись доведеться віддячити.
Але чи справді це так? От мені 65 років, мої діти дорослі і я цього не розумію. Діти мені нічого не винні! Це я колись разом з чоловіком захотіла народити. Це моє свідоме і виважене рішення. І вже точно діти цього не просили.
Батьки заводять дітей, бо так треба, хочуть мати продовження чи не бачать іншого розвитку стосунків. Вони часто скаржаться, що доглядати дітей, виховувати вкрай важко. Але ж це вони так захотіли. А всіляке рішення має наслідки.
Крім того, хіба ж мало діти дають батькам? Любов, з якою ніщо на світі не зрівняється. Дитина любить маму, навіть якщо вона не гарна, бідна, недосконала. Любить просто так і всім серцем. Вона віддає таку кількість тепла, що й уявити важко.
А як часто трапляється, що маля тягнеться до тата чи неньки, а батьки відштовхують через зайнятість? Чи просить допомогти з домашнім завданням або прийти на виступ. Та в дорослих постійно є важливіші справи.
Звичайно, конфлікти з дітьми трапляються, але треба визнати – часом дорослі просто відмовляються розуміти молодь, забувають, якими колись були.
Батьки багато віддають дітям – фінансів, сил. Це наче їхній проєкт. Нікому не хочеться, аби всі довкола бачили, що задумане не вдалось втілити й проєкт невдалий.
Кажуть, діти – дзеркало батьків. Погодьтесь, це правда! Якщо мати й батько дають достатньо тепла й уваги малюку, згодом він неодмінно віддасть, поверне любов. Та не можна маніпулювати, вимагаючи, аби діти жертвували своїм життям заради батьків.
Як часто можна побачити, що донька не може влаштувати власне життя, адже доглядає стареньку неньку. А якщо найме доглядальницю – зрадниця, погана. Погодьтесь, це не чесно!
Я люблю своїх дітей і вдячна, коли вони приходять до мене. Та якщо їм не вдається – не страшно, для мене головне, аби в них все було добре.
А ви як вважаєте, винні діти батькам чи ні?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!