В Німеччині я працювала десять років. Робота важка, на заводі, та мені гарно платили, того й не покидала. Ось лишень здоров’я там втратила. Тепер лікую спину та суглоби.
Усі ці роки я намагалась допомагати донечці. Квартиру їй придбала однокімнатну, освіту оплатила та й висилала щомісяця по 300 євро на всілякі дрібниці.
Згодом вирішила і собі заробити. Я мала стару бабину хату в селі біля лісу. Від міста не далеко, а природа чарівна. Хіба ж не ідеальне місце, щоб старіти?
Я приїхала на весілля доньки, на яке, до слова, дала 10 тисяч євро. А тоді найняла бригаду будівельників, аби мені хату гарну підняли. І повернулась знову на роботу. Минуло два роки, мій новий будинок вийшов саме таким, як я мріяла. Залишилось стіни пофарбувати й меблі придбати. Я вирішила, що досить з мене заробітків. Час подбати про здоров’я. Повернулась додому.
Я тоді й автівку в Німеччині гарну придбала. Приїхала й почала газдувати. Нарешті у власній оселі. У донечки на той момент вже двійко діток зростало. Ліза – 4 рочки й однорічний Назарко. Тісто їм усім в однокімнатній квартирі. Та я пропонувала, що можу дати 5 тисяч євро, нехай свати ще 5 дадуть й куплять двокімнатну. Але вони відмовились.
Днями я приїхала до онуків. подарунків гарних принесла. Діти щасливі, а зять все фиркає:
– Оно на якій машині приїхала, а дітям нормальну квартиру купити не може!
Він думав, що я не почую. Та я зауважила:
– Я ж пропонувала скинутись з твоїми батьками, аби обміняти цю на двокімнатну.
– То для вас 5 тисяч євро – копійки, а для інших великі гроші.
– Ну, я своє важкою працею заробляла, а мені ще жити за щось треба!
– То нащо поверталися? Треба було ще працювати!
Я не розуміла, чому маю виправдовуватись. Врешті, і цю однокімнатну квартиру я придбала донечці. Нехай він собі їде й заробляє. Згодом я навіть запропонувала, аби молоді здавали цю однушку, а самі зі мною жили. Та зять сказав, що нізащо не житиме з тещею. Невдячні діти, що казати. Та вважаю, що й так добре їм допомогла.
Думаєте, я мушу купувати дітям квартиру?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!