Вже з раннього дитинства я знала, що заміж не хочу. Мої батьки жили жахливо. Я ніколи не хотіла навіть повертатись додому зі школи, там завжди було невесело. Тато п’яний кричав та бив маму, вона втомлена і нещасна доглядала, виховувала нас чотирьох з останніх сил. Інколи вдома я відчувала себе непотрібною.
Я завжди була сама за себе, адже більше нікому не було діла до мене. Я мало не зубами вигризала своє краще майбутнє. От так ледь вигризла собі можливість вчитися в коледжі в місті. Саме тоді, коли закінчила школу та вступила до коледжу, я трохи відпочила. Повертатись додому не було бажання, тільки на канікули могла трохи приїхати.
Тепер мені майже сорок. В мене є високооплачувана робота, квартира, однак немає власної сім’ї. Кожні відносини з чоловіками обриваю, коли ті пропонують одружитись. Ні за що не хочу повторити долю своєї страждальної матері та сестри. Катерина вийшла заміж за безвідповідального, лінивого чоловіка і регулярно просить в мене гроші на дітей, щоб їх прогодувати.
От не розумію, для чого створювати сім’ю, одружуватись? Щоб потім те все терпіти, страждати, забути про себе і жити для когось?? Краще я буду жити для роботи й хоч якась користь з мене буде. Дурні жінки, які самі себе наштовхують на таке провальне майбутнє. Живіть для себе, подорожуйте — це однозначно цікавіше !
Найбільше, що мене завжди дратувало це дискусії на “сімейні” теми. Я вважаю, що кожна людина — творець своєї долі, і не варто слідувати суспільним стандартам. Для мене щастя — самотність.
А ви як вважаєте ? Погоджуєтесь зі мною?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!