Марія не дуже зраділа, коли дізналася, що у гості приїде свекруха, пані Стефанія.
– Могла і в прохідній кімнаті жити, але ж ні – подавай окрему, щоб зачинялася, – бурмотіла дівчина, коли готувалася до приїзду “любої” родички.
Пані Стефанія приїхала та зразу почала диктувати молодій невістці свої правила:
– Я вже стара, руки тремтять, тому готувати не буду. Та і спина хвора, важко нагинатися та підлогу мити. Та і ти тут господиня, а я хіба з онукою буду сидіти.
Привезла з собою мало речей – старий халатик, нічну сорочку, теплі капці та декілька клубків шерсті й спиці. Сяде в залі на диван та щось в’яже довго, може цілий день так провести. А мала внучка Яринка зацікавлено спостерігала, як бабуся старенькими руками акуратно виводить петельку за петелькою, мотає цупку нитку на гачок та в’яже гарний узор. І так дівчинка прив’язалася до бабусі, що почала бігати за нею, немов те мале цуценятко. Любила, як пані Стефа їй розповідала цікаві казки та плела довгі кіски з бантиком.
Тоді було літо, всі надворі гралися. Ось і пані Стефа почала з онучкою виходити на майданчик. І поки дівчинка бавилася з іншими малюками, то бабуся сиділа на лавочці та в’язала мереживо. А згодом познайомилася з пані Марисею, сусідкою з іншого під’їзду. А її онук Мишко була приблизно такого ж віку, як і Яринка. Так почали всі разом гуляли на дворі чи влаштовувати пікнік у сусідньому лісі. Брали велике покривало, для малюків смачні гостинці та йшли на галявину. Поки діти майстрували шалаші зі старих гілляк та листя або ж збирали квіти, бабусі говорили про своє та в’язали теплі речі на зиму.
А Марія вже заспокоїлася. Та і пані Стефанія весь час була з онукою, то дівчина встигала після роботи і поприбирати, зготувати смачну вечерю та ще й відпочити з чоловіком. Та і Яринка немов змінилася. Раніше дівчинка не слухалася, бешкетувала, словом, була справжньою непосидою. А зараз спокійно слухається, інколи може допомогти у господарстві.
– Онучко, речі люблять порядок. Треба все складати охайно і тоді не буде багато сміття у кімнатці. Ось, наприклад, ти викинула фантик від цукерки на підлогу. Але було б приємно, якби хтось тобі на голову викинув сміття? Адже ми ходимо по підлозі, а вона – голова нашої квартири. І ще такий у тебе безлад на столику. Глянь, у ньому є спеціальні шухлядки, де ти можеш зберігати свої олівці та фарби, – повчала старенька. І дівчинка дослухалася до її порад.
Здається, що бабуся нічого не робить, завжди сидить та в’яже. Але немов вдома щось змінилося у кращу сторону.
Тоді була п’ятниця, Марія поверталася додому з роботи. Зайшла у магазин, купила улюблені ласощі донечці та щось додому на вечерю приготувати. Помітила, як на лавочці біля під’їзду сиділи сусідки. Поміж них була пані Стефанія. Почула, як жінки бурхливо обговорюють своїх молодих невісток:
– Та моя невістка нічого геть не вміє. Ох, як синові не пощастило, – скаржилася сусідка, – А як твоя Марія? Справується з вихованням та хатніми справами?
– Вона чудова господиня. Вдома завжди чисто, на плиті стоїть смачна вечеря, ще й онучка така слухняна та розумна. Мені Марія ще жодного лихого слова не сказала, – спокійно відповіла пані Стефанія.
Тоді дівчині стало так соромно за свою поведінку. Адже вона була категорично проти переїзду свекрухи.
– Дійсно, у нас все так змінилося. Раніше я з Андрієм могла через звичайну дурницю посваритися та декілька днів не розмовляти. А зараз все налагодилося, він після роботи приносить як не букет улюблених квітів, то солодощі. Ще й може запросити на романтичне побачення. Донечці іграшки купує і про стареньку матусю не забуває. А пані Стефанія з онукою займається, навчила її рахувати та писати, каже, що буде у школі отримувати дванадцятки і стане відмінницею. Все-таки, мені дуже пощастило мати таку чудову свекруху. Ох, а щоб було, якби вона залишилася жити у селі? – думала Марія.
Тепер вона щодня прокидалася щасливою та дякувала Богові за пані Стефанію.
А ви погоджуєтеся з такою думкою? Свекруха повинна жити окремо чи з молодою родиною?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!